Сатира – це гостре висміювання, пряме засудження, що спрямоване на певний обʼєкт. Найчастіше обʼєктами сатиричного висміювання виступають політичні або суспільні вади та пороки.
Жив-був чоловік, якому чорти зіпсували життя. Коли чоловікові народився син, Диявол вкрав дитину, а замість неї підкинув бісеня – і тепер той обмінник ходив з кучерями до плечей, кільцем у вусі та слухав бісівську музику...
Оповідання з літературного конкурсу від Літавиці за назвою "Битва За Врожай", про те, як важливо вчасно позбавлятися шкідників на городі)
Василь так і не знає скільки часу був зниклим безвісти – календарям, так само і годинникам, він більше не вірить...
– Гадаєш дід правду розповів? Про безодню. Куций знизав плечима. – Навіщо йому брехати? – Я маю на увазі – можливо він божевільний? – Не думаю. Тобто трішки божевільний, звісно. Як і ми з тобою, – Борідка подивився на Василя, – особливо ти...
Невдовзі вони стояли поруч з панельною дво-з-половиною-поверхівкою. Нераціональною виглядала не тільки кількість поверхів, але й той факт, що половинним був найнижчий з них. Подібний зразок зодчества де-інде викликав би подив, але посеред безмежного штучного...
Один з гострозубих порадив хлопцю чекати у машині, нікуди не відходити – і це наштовхнуло на думку, що слід тікати, але він не довіряв своїм ногам. Мандрівник уявляв, як виходить з машини, робить декілька кроків, зупиняється, розвертається і щодуху мчить назад до безодні...
Вперше за весь час перебування на дні протокар'єру, Василь прокинувся не від Голосу. Прислуховуючись до Сусідового кашлю неподалік, хлопець раптово згадав. Він боязко повернувся в бік Войцеха і від несподіванки навіть не помітив як опинився на ногах...
Чобіт і далі сповнювався чужої, недоброї волі, і Василь, хоча і стежив за ним одним оком, дотримувався все більшої і більшої відстані. Ленон залишався собою – за виключенням того, що помітно схуднув та втратив свою одвічну посмішку...
Ленона та Войцеха питати марно. Для першого час навряд чи колись існував, другий вперто продовжує ховатися за мовним бар'єром. Василь намагався навчити балканця кільком словам, але той лише відвертався та трусив головою, наче боявся встановлювати зв'язки з громадськістю...
Центр міста виглядав так, наче тут тривалий час точилися бої – залишки барикад, зруйновані стіни будинків і, придивившись, в очах перехожих можна було знайти залишки переляку. Не те що б місцеві конфлікти їх якимось чином обходили, але Василь вирішив, що краще буде поквапитись...
Останні два дні вони харчувалися виключно булкою з майонезом, і настрій у всіх був відповідний. Перш ніж заправляти вантажівку, Петро скликав рештки загону і недовго, але дуже заплутано пояснював, що оскільки вони не працюють, то мають платити за пальне всі разом.
Краї, якими вони тепер кочували, ставали все більш спустошені. Химерне плоскогір'я, що вже тривалий час спостерігалося ліворуч дороги, наблизилось, і виявилось, що це один нескінченний терикон...
Якщо історії решти Петрових наймитів схожі на Чоботову, то не дивно, що вони відмовчуються. А ще й випадок з тим повішеним, який – як би не опирався здоровий глузд! – повернувся до життя. І якщо скласти все до купи, то виходило...
Робота була важка, іноді аж надто важка, але Василю подобалося. Завдяки тому, що ніде не затримувались довше тижня, життя набуло особливого циганського шарму. Лише інколи, по ночах, коли не вдавалося швидко заснути, хлопець неабияк сумував.
Читаю, «вічні холостяки, це чоловіки з утраченою схильністю до створення сім'ї». Крапка.
Десь неподалік лунали голоси, які не давали спокійно спати. Василь перегорнувся на інший бік і хотів вкритися ковдрою з головою, але ніякої ковдри не було. Голоси, певно, вирішили цим скористатись і замість того, щоб зникнути, стали гучнішими. – ...Та ні, начебто живий.
Обидва боки автошляху густо заросли чагарником та сухотними деревцями, один погляд на які позбавляв сил і викликав бажання лягти та померти. Поруч з перехрестям де автобус полишив трасу і звернув на ґрунтову дорогу знаходилась споруда, що...
Медіа про стендап-комедію
Металева Пані з присмаком кави
Писемник
Нічого особливого.
