Цей вірш про біляве зайченя, яке шукає щось важливе серед снігів і лісів. Зайченя, що приховує свої відчуття, стає символом вразливості та пошуку істини у світі, сповненому зла і пихатості. Природа, зокрема сніг і вітер, створюють команію, смутку.
Сатира – це гостре висміювання, пряме засудження, що спрямоване на певний обʼєкт. Найчастіше обʼєктами сатиричного висміювання виступають політичні або суспільні вади та пороки.
Жив-був чоловік, якому чорти зіпсували життя. Коли чоловікові народився син, Диявол вкрав дитину, а замість неї підкинув бісеня – і тепер той обмінник ходив з кучерями до плечей, кільцем у вусі та слухав бісівську музику...
Оповідання з літературного конкурсу від Літавиці за назвою "Битва За Врожай", про те, як важливо вчасно позбавлятися шкідників на городі)
Краї, якими вони тепер кочували, ставали все більш спустошені. Химерне плоскогір'я, що вже тривалий час спостерігалося ліворуч дороги, наблизилось, і виявилось, що це один нескінченний терикон...
Якщо історії решти Петрових наймитів схожі на Чоботову, то не дивно, що вони відмовчуються. А ще й випадок з тим повішеним, який – як би не опирався здоровий глузд! – повернувся до життя. І якщо скласти все до купи, то виходило...
Робота була важка, іноді аж надто важка, але Василю подобалося. Завдяки тому, що ніде не затримувались довше тижня, життя набуло особливого циганського шарму. Лише інколи, по ночах, коли не вдавалося швидко заснути, хлопець неабияк сумував.
Читаю, «вічні холостяки, це чоловіки з утраченою схильністю до створення сім'ї». Крапка.
Десь неподалік лунали голоси, які не давали спокійно спати. Василь перегорнувся на інший бік і хотів вкритися ковдрою з головою, але ніякої ковдри не було. Голоси, певно, вирішили цим скористатись і замість того, щоб зникнути, стали гучнішими. – ...Та ні, начебто живий.
Обидва боки автошляху густо заросли чагарником та сухотними деревцями, один погляд на які позбавляв сил і викликав бажання лягти та померти. Поруч з перехрестям де автобус полишив трасу і звернув на ґрунтову дорогу знаходилась споруда, що...
Сайт знайомств. Два приємних побачення. Посмішки. Жарти. Багато метеликів. Магія. Напередодні Нового Року. Привітання. Новий рік. Тиша. 2 місяці. Березень. З'являється:
Не так вже й давно це було. Покликали нас, з дружиною, бути хрещеними батьками. По традиції гріх відмовлятися від подібних ролей, тож накупили різноманітних подарунків новоявленій людині і в призначену годину причалили до місця дислокації організованого батьками заходу.
Глава 5. І от наче, можеш дотягнутися до того вікна, що майже попід стелею, з якого ледве-ледве пробивається сонячне світло, але вибратися назовні не можеш – вікно занадто вузьке для твого довгого кістлявого тіла.
Глава 4. Але подорослішавши, М. закине звичку страждати від несвідомого нерозділеного кохання до матері, а лиш з відразою згадуватиме про це, як про щось безсоромне, що так сильно заважало йому спати.
Нічого особливого.
Медіа про стендап-комедію
Металева Пані з присмаком кави
