До чого тут піраміди?!
Як і навіщо будувалися піраміди. Як будували, допоки невідомо. Можливо, ніколи й не стане відомим. А от для чого, тут можна подискутувати.
Уявимо собі, зненацька почала падати манна небесна. Людині вже не треба працювати, щоб забезпечити своє існування. Вона почне нудитися від безділля й обов’язково зачне придумувати собі якесь заняття. Зазвичай, нічого розумного ця істота не видумає, скоріше таке, що створить жару для навколишніх. Жратви повно, начальство відсутнє, можна байдикувати досхочу. Народ (плем’я, стадо) стає некерованим натовпом. Влада, як засіб керування, втрачається. Тому слід придумати роботу, і таким чином розв’язати проблему зайнятості та мирного співіснування.
Коли суспільство напівдике та відстале в технологічному плані не придумати нічого кращого, як тільки рити ями та дробити каміння. Фараони були розумними правителями, тож кинули клич, таку собі шнягу-пустушку, і загнузданий двоногий табун рвонув довбати граніт та стягувати брили в одну купу.
Те ж саме й з войовничістю людства. Армія створюється задля захисту від зовнішнього ворога та забезпечення внутрішнього спокою в країні. Немає зовнішніх загроз, населення все у каменоломнях, військо насолоджується манною небесною. І нидіє від нудьги… Небезпечно. Потрібно підтримувати належний бойовий дух у війнах з сусідами.
Щодо релігій, то вони виникають якраз у той момент, коли постає потреба щось втюхать в довбешки простолюду. Тут що хочеш придумаєш. І сина божого, і царство небесне, і демонів, і духів святих. Цього замало? Нате вам реінкарнацію – сьогодні лайно, на завтра можеш стати шоколадом; нині блукаєш по задвірках, крякни, так би мовити, за царя-батюшку, невдовзі, на тому світі, в гаремі будеш дівок лапати.
Щоб збивати пиху зі знахабнілого плебея, недостатньо кийків, потрібно вряди-годи затівати грандіозні будівництва. Щоб, так би мовити, спрямовувати бидло до світлих горизонтів. Взяти за приклад есесерівське епохальне прокладання БАМу. Після чіткого аналізу не зашорених економістів виявилося, він був потрібен, як зайцеві стопсигнал. На початку дев’яностих група журналістів три доби їхали мотодрезиною і не зустріли живої людини. На кожен кілометр місток або тунель, залишені будівлі станцій, цілі селища пусті, куди й для чого вело це залізничне відгалуження, невідомо. Раніше, коли гужевий транспорт був основним тяглом, волам попереду, на дишель, чіпляли гарбуза, ті тягнулися до смаколика і сильніше цупили гарбу. Теперички, в епоху розвинутих комунікацій, таких заманух безліч. Від бухла, коли алкогольні випари примушують почуватися звитяжцем, до кіноіндустрії, коли надивившись бойовиків та любовних серіалів, молодь випинає груди колесами, а секс вибирає за основу життя. Тож цивілізація заходить у глухий кут, де переважають обопільні зносини, всі трахають всіх, у всіх смислах. Як зарадити сучасному, так би мовити, цивілізованому розгардіяшу, невідомо…
Можна запитати, до чого ця лірика, оцей мінор. Почали з пірамід, закінчили за… Випили за здравіє – закінчили за упокій. Постає питання, для чого держава? Чи для кого? У антилоп Гну державні органи відсутні, проте вони у стаді й мігрують до нових пасовищ без інструкцій. Вовча зграя без державного устрою виживає, народжуючи та розмножуючись. Кого не візьми, все до ладу. Одна тільки істота поїдає собі подібного, і сама себе…
