У Нідерландах стався політичний землетрус: недовіра та соціальний неспокій призвели до перемоги одіозного популіста
У Нідерландах стався політичний землетрус, вражаюче-несподіваний. В останній тиждень виборчої кампанії Герт Вілдерс, сумнозвісний антиісламсько-націонал-популіст, переміг на виборах 22 листопада з великим відривом (23,4%). Питання, однак, полягає в тому, чи захочуть інші партії співпрацювати з ним і його передвиборчим маніфестом, який частково виступає проти верховенства права, і, таким чином, чи дійсно він стане новим прем’єр-міністром Нідерландів, наступником багаторічного прем’єр-міністра Марка Рютте.
Спочатку здавалося, що Нідерланди стануть винятком у великому повстанні проти істеблішменту, яке зараз фрагментує та поляризує західні демократії. Але напруга навколо нових соціальних нерівностей і розбіжностей проявляється майже повсюдно через праворадикальний популізм або національний популізм. У багатьох європейських країнах до центру влади вже дійшли так звані флангові партії. Подивіться на прем’єр-міністерку Джорджію Мелоні в Італії або на толерантну роль шведських демократів в уряді Швеції. Подивіться на зростання опитувань та регіональних виборів ультрарадикальної, популістської AfD у Німеччині. І як далеко Марін Ле Пен від французького президентства? І, звичайно ж, є тінь можливого нового президентства Дональда Трампа в Америці.
Несподіваний поворот подій
Нідерланди, здавалося, мали стати винятком із цієї міжнародної тенденції. Але політична недовіра та соціальне занепокоєння, особливо з периферійних регіонів та менш освічених, знайшли тут голос через політичний центр. У двох нових партіях: партія «Новий суспільний договір» (НБК) і «Рух фермер-громадянин» (ВВВ). Обидві партії мають християнсько-демократичне коріння і походять з регіонів, далеких від політичної Гааги. BBB стала найбільшою партією, здобувши переконливу перемогу на провінційних виборах (березень 2023 року) після протестів фермерів проти суворої кліматичної політики проти азоту.
Тоді, нізвідки, РНБ заснував депутат-дисидент від християнських демократів Пітер Омцігт. Омцігт жив на воєнних рейках з прем’єр-міністром Рютте, який йде у відставку, оскільки він вивів на поверхню численні урядові скандали, такі як скандал із виплатою допомоги на дітей, який принижував громадян. Цей «Робін Гуд» з відірваних, нечуваних, жертв невдалої державної політики став дуже популярним. Довгий час його партія була найбільшою партією в опитуваннях. Очікувалося, що «анти-Рютте» стане доленосним наступником Марка Рютте на посаді прем’єр-міністра і відкриє його неоліберальну еру.
Однією з причин програшу Омцігта була його нерішучість, відсутність у нього жаги до влади та бажання стати прем’єр-міністром.
Але нічого подібного не сталося. Натомість у ніч виборів ми побачили, як у Нідерландах розгортається зовсім інша низка подій. Не партія Омцігта стала найбільшою партією в нижній палаті (хоча й показала чудові результати, отримавши 20 місць/12,8%), але несподіваним переможцем став Герт Вілдерс. — людина, яка вже 20 років перебуває в парламенті Нідерландів і ходить з більшою кількістю охоронців, ніж нідерландська королівська сім’я, через фетви проти нього з боку мусульманського світу.
Цей дуже суперечливий політик (також у Нідерландах) перевершив інших кандидатів. Включає Франса Тіммерманса, лідера червоно-зеленої комбінації PvdA та GroenLinks (GreenLeft), незважаючи на те, що вона стала другою за величиною партією після Партії свободи Вілдерса (PVV). Частково це було пов’язано з тим, що багато прогресивних виборців почали голосувати стратегічно, коли в останніх опитуваннях стало ясно, що Вілдерс, а не Омцігт, стане лідером голосування проти істеблішменту в Нідерландах.
Однією з причин програшу Омцігта була його нерішучість, відсутність у нього жаги до влади та бажання стати прем’єр-міністром. Фінального удару завдали переконливі виступи дуже досвідченого Вілдерса на теледебатах, під час яких він знову і знову повторював гасло, схоже на трампівське: «Поверніть голландців на 1».
Сильне повстання проти істеблішменту
Це було пов’язано з найважливішою темою кампанії – міграцією. Останніми роками Нідерланди прийняли непропорційно велику кількість мігрантів, будь то шукачі притулку, трудові мігранти, іноземні студенти чи українські біженці. І з’явився консенсус, безумовно, на правому фланзі, що ця міграція спричинила величезний тиск на державні служби в Нідерландах. Точніше, житлова криза, що зароджується і загострюється. У великих містах доступне житло знайти практично неможливо, а прийнятим шукачам притулку надається пріоритетне житло. Це одне з джерел антиістеблішментських настроїв у Нідерландах.
Але урядові скандали епохи Рютте також зіграли свою роль. Існує сильне почуття політичної недовіри та занепокоєння серед значної частини населення, і це сильніше серед людей з нижчим рівнем освіти та більшою віддаленістю від Гааги та Амстердама.
Говорять навіть про «дипломну демократію» для столичних академічних професіоналів з економічною та культурною ліберальною системою цінностей та світоглядом.
Повстання проти істеблішменту також можна розглядати як соціально-консервативну корекцію цього. Велике питання в Нідерландах зараз полягає в тому, що це виправлення виражалося не через політичний центр, а через радикальну націонал-популістську партію Вілдерса.
Зараз люди говорять про Герта «Мілдерса», лагідного Вілдерса. Але питання про те, наскільки достовірною буде ця самопоміркованість, залишається.
Герт Вілдерс, як не дивно, був м’яким і відповідальним у своїй кампанії, заявляючи, що не робитиме нічого несамовитого, і, зокрема, призупинить свою антиісламську політику. Зараз люди говорять про Герта «Мілдерса», лагідного Вілдерса. Але питання про те, наскільки достовірною буде ця самомодерація, залишається. Річ у тім, що значна частина його програми не є державною. Деякі з них суперечать верховенству закону, наприклад, його плани заборонити ісламські школи, Коран і мечеті, а також хустки в урядових будівлях. Це політика, яка грубо порушує конституційну свободу віросповідання (Вілдерс розглядає іслам не як релігію, а як «огидну ідеологію»).
Зрозуміло, що мусульманські організації в Нідерландах глибоко стурбовані цим. Невже суп не з’їдять таким гарячим? Чи вдасться коаліційній політиці в Нідерландах (для формування уряду потрібно щонайменше три партії) приборкати Герта Вілдерса? Чи справді до влади в Нідерландах прийде агресивний ісламофоб?
На момент написання статті ще абсолютно незрозуміло, яким саме шляхом піде формування уряду. У Нідерландах процес формування коаліції займає багато місяців, а часто й більше року.
Наразі призначено розвідника, який має оцінити побажання сторін. VVD, консервативно-ліберальна партія Марка Рютте, вже заявила через два дні після виборів, що не хоче сидіти в кабінеті Вілдерса, але щонайбільше хоче підтримати або толерувати новий правоцентристський уряд.
Загалом, залишається з’ясувати, чи справді шок Трампа в голландській політиці, несподівано величезна перемога антиістеблішменту та антиісламського лідера Вілдерса призведе до того, що він стане новим прем’єр-міністром Нідерландів. Я б зараз нічого на це не ставив.
Автор: Рене Куперус – старший науковий співробітник Міжнародного інституту «Клінгендейл».
Джерело: IPS–Journal
