Нон-фікшн

При написанні певного твору, точніше, при перенесенні думок на папір, годі сподіватися на допомогу якогось попереднього плану, а тим паче на дотримання його пунктів.

Якщо відокремлювати (протиставляти) народ і уряд — керівництво держави, і саму державу, мовляв, люд російський не винний, що їх країна така агресивно-войовнича, то ми не тільки брешемо собі, а ще й дуримо свій народ, своїх людей.

Нещодавно дивився черговий випуск телепередачі, де обговорювалася проблема смертних вироків.

Таки не витримав!! Урвався терпець, коли в черговий раз розгорнув газету для засуджених «Закон і обов’язок». (Листопадовий випуск, сторінка 5, стаття — «Розв’язати конфліктну ситуацію допоможе психолог»).

Що ми бачимо, що не бачимо, і на що маємо дивитися

Зараз — час змін. Проте спонукало взятися за перо зовсім не бажання виразити захоплення з цього приводу.

Головною турботою суспільства має стати молоде покоління.

Дві тисячі років тому Бог послав Сина Свого на Землю, аби вказати людині путі спасіння.

Чи вправі наша нація (як і будь-яка інша) проводити на своїй землі асиміляцію нацменшин?

Чи треба, щоб тільки в одній руці був меч?

Кожну ідею наповняє філософська обґрунтованість.

Ненавидіти ворогів українства, — значить, любити Україну.

Внутрішня асиміляція

Автор — за націю, а не за профанацію.

Церковний розкол проявляється в сектантстві.

Лідерство, фетишизм, та інше.