Намагатися вилікувати від фашизму – змінити світогляд, – це значить, самому заразитися коричневою чумою. Фашизм має бути тільки знищеним, тобто знищені його носії. Не фашизм, як система, викохує хворобу (прибічників), а мозкова хвороба мас призводить до формування даного суспільно-політичного ладу. Не вроджене, генетично сформоване положення, а патологія, зумовлена середовищем, дійсним станом речей. Неякісне, несформоване, безорієнтирне суспільство апріорі підґрунтя для виникнення фашистської ідеології.
Загальна ознака – агресивність. Звідси – мілітаризм, тоталітаризм, імперіалізм.
Будь-яка ідеологія виникає із потреби в гуртуванні. Ця потреба викликається інстинктом самозбереження. В основі даного інстинкту лежить така емоція, як страх. Навіть примітивні спільноти стадно-кочового способу життя були сформовані ідеологією виживання. Відчуття комфорту для кожного члена суспільства геть усуває зародження фашизму, та інших ізмів.
Кредо капіталіста – “Нічого особистого, просто бізнес”.
Кредо комуніста – “Ідея насамперед”. Розглядаємо не сутність капіталізму, як системи, як світогляду та ментальності, а як становлення, так би мовити, еволюції. Адже будь-яка система, чи структура, вирощує в собі тенденцію до завершення. Рано чи пізно будь-що розпадається. Так і з комуністичною ідеєю – так із всякою ідеєю. Але є відмінності. Коли капіталізм у своєму зачатку і поступі дотримується експлуатаційних форм існування, надалі, коли пригноблені чинять спротив, доходить до висновку, що ліпше мати межу, за яку не слід переходити, щоби не втратити контроль. І ця межа зсувається в бік гуманності. Ба більше, капіталісту вигідніше мати здорових робітників, як і годні трудові резерви. Тобто капіталіст мусить турбуватися за своїх, так би мовити, рабів. Можна зі сторони взяти працівника, та чи буде він відповідати критеріям? Чи не ліпше зберегти старого? І ось на ці стадії виникає капіталістичний соціалізм. Ідея формується з потреби. Тобто коли ідея сформована, визріла, вже всі відповіді, всі пункти її реалізації готові до впровадження.
Комуністична ідея є продуктом босяцьких фантазій, фантасмагоричних викладів неосвічених, пустоголових осіб, що "нашифрували" у своєму графоманському угарі явну блювотину. Тому в них, в комуністів, опора на трудовий люд, люд неосвічений, а звідси, тупий, яким можна крутити-вертіти, як заманеться.
Коли ти, виборець, відчуваєш, як тобі мастять губи медом, знай, ліпше гіркота в роті, ніж лелій.
Перша заповідь обивателя (того, хто не може визначитися через незнання, чи, перепрошую, тупості), що на роздоріжжі:
– постарайтеся завчасно, до виборів, обдумати в проблему (вибір кандидата);
– Нікому не розповідайте про свої потуги - про невизначеність, ні в кого не питайте поради, бо вам такого нарадять, що не розгребти потім.
– коли є сумніви, не йдіть на вибори.
Якщо ви на роздоріжжі, знайте, ви ніхто. Якщо ви досі не сформували свій світогляд, навіщо ви взагалі існуєте? Вам місце в печері, з первісними людьми. Звісно, вас туди ніхто запихати не буде, але ж майте совість… Хоч і неандертальську…
Якщо ви не цікавитеся політикою, то ви ІДІОТ.
Довідка для розуміння:
«Ідіот (давньогрецький термін) — людина, що живе у відриві від суспільного життя, не бере участі у загальних зборах громад та інших формах державного і громадського демократичного управління».
Образно для розуміння: – «Це не той ідіот, що хворий на голову, – це політичний ідіот, такий ідіот, який в своїй тупості нічим не відрізняється від олігофрена».
То коли і як зароджується фашизм? Тут - не про форми, але стадії. (В які б шати він не вбрався, фашизм є фашизмом).
Як уже зазначалося, будь-яка популяція має тенденцію до розширення ореолу. Але це природне явище, і ніяких юридичних формулювань апріорі бути не може. Географічні та кліматичні фактори формують чисельність та умови виживання. Харчовий ланцюжок може подовжуватися, збільшуватися, перериватися та вкорочуватися. Сила Природи породжує конкуренцію. Еволюційні процеси не загальні, окремі види живого то регресують, то прогресують, то зникають. І тут на передній план виходить РОЗУМ.
З моменту появи “людини розумної” Природу вивели на задвірки, а попросту, запхали в зад. Вже не ринкова економіка, коли попит диктує пропозицію, а елементарна “хотілка” керує парадом. Коли пересічна маса переситилася (достатком чи злиднями), пхається нова шняга про начебто нові, нагальні і конче необхідні потреби, які завдяки рекламі видуманих ідеологічних постулатів втелющуються в довбні неосвідченого простолюду. Так зароджується популізм.
Популізм - це початкова стадія зародження фашизму. Фашизм це не лише ненависть до іншого виду, і не тільки визначення жертви (інакше б можна зграю вовків наректи фашистами), це культивація сили, як морального орієнтира. Культивування СИЛИ - культивація зверхності. Мораль як регулятор відносин втрачає авторитет, соціальні закони, право втрачають свої регуляторні функції - на передній план виходить імітація, пристосуванство. Все це похідні СТРАХУ…
Страх — стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний очікуванням чого-небудь неприємного та небажаного. Страх викликає фізіологічні та психологічні зміни, що, в свою чергу, може спричинити такі поведінкові реакції, як агресивна відповідь або втеча від загрози, широко відомі як реакція «бий або тікай».
Запитайте у представника правоохоронних органів, чому добропорядний (тут зазначте, саме добропорядний) громадянин, забачивши людину у поліційній формі, намагається перейти на протилежний бік вулиці? Яку роль у країні, державі, виконує згадана структура? Правильна відповідь на друге питання дасть відповідь на перше. Відповідь: страхала. Відмінність демократичного суспільства від диктаторського - правоохоронний, а не правопохоронний.
Страх, як природний стан, як термін, при фашизмі, можна сказати, перевертається, перекручується, вже “БИЙ або тікай” набуває іншого значення: “ДАЮТЬ - БЕРИ, Б'ють - ТІКАЙ”. Неосвічена людина не може протистояти бюрократичним викладам, які тонами нависають над розумом і які навіть самими ревнителями розумово неосяжні, і які останніми трактуються в однобічному порядку. Мораль, як функція “не нашкодь ближньому” нівелюється. Узаконюється принцип: “якщо декому не подобається, то це неприйнятно”. У цьому фашизм, і ні в чому іншому. Якщо ми вважаємо, що фашизм, це коли дітей спалюють на вогнищах, інодумців гноять в концтаборах, і те інше, то ми помиляємося - це наслідки, це остаточна і кінцева стадія. Фашизм повсюдно. Сусід, який замість звернення до третейського суду заколов вилами вас на межі; чоловік-деспот, що третирує родину; недоумок-хуліган, начальник-ушльопок; сусідка-фіфочка, якій муляє ваш розум і краса, чинуша, що вимагає справок-справищ, - все це потенційні фашисти! Влада в них уже є, лишилося дати їм волю…І ось тут з'являється ВІН, З'являється ПОПУЛІСТ. Перше, що декларує - Ви звільнені! Від кого? Ну звісно, від попередників. Вони такі-сякі та не хороші, а от я - ваш порятунок. І почався литися мед на вуха… Прийшов цей популіст до влади, а мізків “два по кушу”, тобто мізків нуль. Що робити? Звісно, силовим структурам преференції, хто не співає дифірамби, до нігтя. І тут народжуються Зеленські, Путіни, Трампи, та іже з ними.
Уявіть собі, ви согрішили. І усвідомили свою гріховність. Ось цей факт визнання своєї провини вже полегшує ваше життя - з точки зору психології. Вам стане легше… З часом і зовсім щезне дисгармонія. Але ж життя таке складне, і безліч в ньому спокус. Черговий непристойний вчинок…Наступний… Якщо сподіваєтеся, що з часом все вивітриться, забудеться, то помиляєтеся. В задвірках пам'яті все накопичується - і хороше, і погане. Коли ви в дитинстві розбили, може й ненароком, скажімо чашку, мама вас приголубила, мовляв, нічого страшного. В цей момент мама ваша стала Богом, який пробачив ваш гріх. Коли ми вже дорослі, і мам наших немає, чому ж ми ігноруємо інше божество, нехай і віртуальне, уявне. Чому ми в безумстві своєму кажемо, що Бога немає? Нехай уявимо, що його немає. Уявили? Ні… Бо якщо Його справді немає, тоді ми Його створимо… Ми поринемо у віртуальний світ, там ми спокутуємо свої гріхи і отримаємо розраду.
Гидотними видаються намагання доказати існування Бога чи його відсутність. Ми, грішні, хочемо того чи не хочемо, будемо шукати ту сутність, яка ослабить нашу психологічну напругу, створену нашим же неправедним життям. Чому в наявності поведінкові рецидиви, скажімо, в кримінальній сфері? Неспроможність соціальної адаптації? Так. Ось ця неспроможність, як причина накопичення гріхів, штовхає до наступних неправомірних дій. З тим, щоб в ізоляції не робити шкоди.
Чому всі релігії світу щось обіцяють - замислювалися коли-небудь? Спокутуй, покайся, і будеш мати вічне життя. Помри за віру, і будеш насолоджуватися в гаремі. Дотримуйся ось таких то маніпуляцій, і… то-то й те-то. Це як раніше волам, щоб добре тягнули гарбу, поперед морди вішали на ярмі гарбуза - скільки б не тягнулися до заманухи, головне, тягло. Гарбуз цілий, робота йде…
Але… чим би телятко не тішилося, аби в шкоду не лізло. Але це кредо можновладців, що потребу в спокуті топлять в розбещеності та свавіллі. Звідси, ми не можемо існувати без Бога. В будь-якій іпостасі. Ми не можемо ігнорувати богопошук, у всіх його проявах.
Кажуть, політика, це мистецтво. Таке твердження навіює думку про аферизм, про шарлатанство. Або - політика, це наука компромісу. Наука відторгати компроміси. Наука на те і наука, що покликана встановити істину, а мистецтво є виразом суб’єктивізму. Може, “політика, це мистецтво компромісу”? Так і є. Суб'єктивізм породжує сюр. Сюрреалізм як породження компромісів.
Що являє собою сучасна путінська расєя? Це імперіошовінізм плюс бандитизм.
Всім читачам Фрагментарію зрозуміло, що тут немає винаходу велосипеда - і дурню зрозуміло. (Нічого нового, лише інтерпретація). Хто зрозумів та промовчав, хто втямив та не передав, хто побачив та осліп, – ось головна чумова хвороба нашої ментальності. Ось чому не відшукати у своїй сторонці пророка…
Гестапівці серед нас. Згадайте майдан, вони, наші діти і брати, лупасили до кісток своїх сестер і братів. Це ж ті, що живуть і ходять серед нас. Вони ввічливі. здоровкаються з вами, собачок на прогулянку виводять… Какашки після них забирають… Вони навіть стареньку через вулицю переведуть… Вони… Вони серед нас… Фашисти, бузувіри, чикотили … серед нас… Вони принишклі, аж допоки влада не дає “фас”…
Фашизм насамперед це всеохватний та всепоглинальний страх. Страх породжує підозрілість, що переростає в доноси та наклепництво. Державні інституції заміщаються корупційними відносинами. Коли людина підозрює всіх-і-вся, щезає довіра, і спільні справи, спільний рух, нівелюється. Країна перетворюється на рабів і пристосуванців. Право, як регулятор відносин, ліквідовується. Страх, брехня і покірність, – ось три кити, на яких тримається фашизм. (Це стосується і зазначених вище “ізмів”, вони, як близнюки, мало чим відрізняються). Правоохоронні органи держави стають правопохоронними та перетворюються в гестапо. Країна перетворюється в гетто.
Довідка для розуміння:
Фашизм — це ультранаціоналістична, антидемократична ідеологія та політичний рух, що характеризується тоталітарною державою, культом сильного лідера (вождизмом), мілітаризмом, експансіонізмом, корпоративізмом в економіці, жорсткою соціальною ієрархією та придушенням опозиції, що часто включає расизм і геноцид.
Накладіть дану характеристику на комунізм та нацизм і стане зрозуміло, це однояйцеві близнята.
Корупція це повивальна бабка громадянської війни. Ця біда не є боротьбою за владу, за ідею, навіть не за шмат хліба, – це зведення рахунків. Брат бере брата за горло – за спадщину; сусід коле вилами сусіда – за межу; правда душе брехню – за обмовку; супостат розчленяє перехожого – в задоволення маніякальної похоті. Людина перевтілюється в щура – гетто кишить пацюками. На вулицю виходити страшно, дитині вже не накажеш бути взірцем, навіть триматися золотої серединки не порадиш, тільки підлотою. Більше доносів – менше потенційних стукачів. Тож більше шансів вижити. Атавізм…
Фашизм породжує тотальну корупцію, а та в свою чергу призводить до внутрішнього вибуху. І ніяка війна з сусідами не відверне виверження вбивчого вулкана.
