Ніхто не любить критики. Якщо взялися за перо, вже вважаєте себе творчою і - що головне - неперевершеною писакою. А висвітлення недоліків примушує багровіти. Єство потребує похвали, стимулів, а наразі одні повчання. Можливо, вихід один – самовдосконалення.
Щодо коментарів. Дуже небезпечна річ. Коментуючи, критикуєш. Позитивна критика обтяжує – ну навіщо витрачати сили, коли все в нормі, просто пишемо "клас" чи "офігенно". Якщо ж починаєш висвітлювати негатив, скажімо, граматика кульгає чи сюжет, так би мовити, затасканий, відразу придбаваєш недруга, лютого ворога. Тут тебе, якщо можна так сказати, віртуально обплюють, а то й поскаржаться модераторам.
Правила сайту вимагають ввічливого ставлення до авторів. Зрозуміло, образливі слова мають бути виключеними, скажімо, матюччя та негарні порівняння. А як щодо скрупульозної і відвертої критики? Адже така опція, як коментарії, розуміє під собою не лише похвалу, захоплення, а й висвітлення, скажемо так, бяків. Якщо людина несе явну ахінею та ще й не дружить з пунктуацією і граматикою, чи буде це приводом до відвертості? Чи сиди і не рявкай?!
Критика складається із позитиву і негативу. Чому я маю багровіти, якщо хтось висвітлює мої помилки? Відкинувши одну з вищезгаданих позицій, ми перевтілюємося в однорідну безлику масу.
