Письмак, музикант, військовий
Народився 3 вересня 1989 року в Києві у родині вчителів. Закінчив гімназію «Києво-Могилянський колегіум» 2007-го, а 2014-го здобув диплом Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Із вісімнадцяти років працював у журналістиці та PR. Дописував до Інтернет-видань «Обозрєватєль», «112.ua», «Українська правда», «Український погляд» та інших, а також до газет «Молодь України», «Моя візитка — Всесвіт», «Шлях перемоги», «Українське слово». Був головним редактором видань «Хмаро4ос» та «Наша освіта». Активно займався громадською діяльністю. У 2010-2011 роках очолював громадську ініціативу «Покоління Майдану». За даними Агентства Стратегічних Досліджень, у згаданий період увійшов до двадцятки найупливовіших молодіжних лідерів України. Від 2008-го року є членом Національної спілки журналістів України. Прозаїк, поет. Пише українською, англійською та білоруською мовами. Музикант (наразі у гурті Startish Vibes). Із січня 2025-го — у складі ЗСУ.
Іще з десять років тому людина, згадуючи про «Підземелля і Драконів» (D&D) у публічному просторі, ризикувала отримати тавро відірваного від реальності фаната фентезі. Сьогодні ж голлівудські зірки першої величини хизуються своїми персонажами в етерах вечірніх шоу.
Українська освіта вже давно перестала бути простою траєкторією «школа – університет – робота». Війна, пандемія та постійні реформи перетворили цей шлях на смугу перешкод, де кожен наступний крок складніший за попередній.
Ми всі знаємо це специфічне відчуття, коли відкриваєш щойно куплений ноутбук, очікуючи на свято швидкості та нових можливостей, а натомість отримуєш нав’язливу пропозицію погодитися на збір телеметрії, обсяги якої нагадують протоколи допиту.
Ми звикли думати, що українська мова – винятково «солов’їна» та «калинова», де для висловлення гніву існують хіба що поетичні прокляття на кшталт «а щоб тебе качка копнула». Проте реальність виявилася куди брутальнішою...
Після цілого життя, проведеного у затишному, хоч і подекуди дикуватому світі GNU/Linux, де ти сам собі й цар, і бог, і системний адміністратор, доля (читайте – робоча необхідність) закинула мене назад у лапи Microsoft.
Коли замовкнуть останні постріли виснажливої війни, тисячі людей, чиї очі звикли бачити світ через об’єктив тепловізора або монітор пульта управління, знімуть військову форму.
Іще десять років тому український шоу-бізнес часто нагадував бліду копію російського ринку. Радіоефіри рясніли російськомовним продуктом, а «своє» часто сприймалося як нішеве або менш престижне.
