Ми всі знаємо це специфічне відчуття, коли відкриваєш щойно куплений ноутбук, очікуючи на свято швидкості та нових можливостей, а натомість отримуєш нав’язливу пропозицію під’єднати хмарне сховище, оформити підписку на офісний пакет і погодитися на збір телеметрії, обсяги якої нагадують протоколи допиту. Враження таке, ніби ви не господар власного пристрою, а орендар, якому дозволили покористуватися залізом за умови, що він не зачинятиме завісок і дозволить компанії Microsoft заглядати у вікна.
Сьогодні операційна система перестала бути просто посередником між залізом і людиною; вона перетворилася на майданчик для видобутку даних й агресивного маркетингу. Саме тому все більше людей, які раніше й подумати не могли про щось інше, крім «вікон», починають придивлятися до GNU/Linux як до єдиного безпечного варіанту для домашнього використання.
Будьмо відверті: Windows 11 стала символом штучного старіння техніки та диктатури «безпечного завантаження». Пам’ятаєте той момент, коли мільйони цілком робочих комп’ютерів раптом виявилися «непридатними» для нової системи через відсутність модуля TPM 2.0? Це був чіткий сигнал від корпорації: ваше залізо належить нам, і ми вирішуємо, коли вам його викидати.
На противагу цьому, будь-який сучасний дистрибутив Linux – чи то дружній до новачка Mint, чи то елегантна Fedora – сприймає ваш комп’ютер як повноцінний інструмент, а не споживчий кошик. Там, де Windows 11 «задихається» від процесів у тлі, індексацій і рекламних модулів, Linux літає, споживаючи в рази менше ресурсів. Порівняльні тести показують, що навіть на найсучасніших процесорах Linux демонструє кращу продуктивність у багатьох робочих сценаріях, ніж Windows 11 з її накопиченим роками вантажем старого коду, котрий вона донині тягає за собою з версії у версію.
Але питання швидкості – це лише верхівка айсберга. Справжня драма розгортається на полі приватності. Нещодавні анонси функції Recall, яка фактично робить скриншоти всього, що ви бачите на екрані, кожні кілька секунд для потреб «штучного інтелекту», викликали справжній жах у фахівців з кібербезпеки. І хоча Microsoft під тиском критики дещо відступила, сам вектор розвитку очевидний: ваша цифрова історія – це товар.
У світі Linux філософія зворотна. Тут немає «майстра налаштування приватності», бо типово система не стежить за вами (за винятком рідкісних недобросовісних дистрибутивів, але це тема для окремої статті). Код відкритий, і будь-яка спроба впровадити стеження була б негайно виявлена та зупинена спільнотою. Це не просто технічна перевага, а питання психологічного комфорту, коли ти знаєш, що твоя камера не ввімкнеться сама собою, а запити в пошуку не стануть частиною рекламного профілю.
Багато хто досі боїться переходу через міф про те, що Linux – це чорне вікно консолі та нескінченне введення команд. Проте сьогоднішній робочий стіл KDE Plasma або GNOME виглядає куди сучасніше та лаконічніше, ніж хаотичне меню «Пуск» у Windows 11, де поруч із вашими робочими документами раптом з’являються посилання на ігри з магазину Microsoft. Процес встановлення програм у Linux тепер нагадує AppStore або Google Play: ви просто натискаєте «Встановити» в графічному центрі програм і все працює. Ніяких пошуків драйверів на сумнівних сайтах, ніяких перезавантажень після кожного оновлення (що є справжнім прокляттям Windows).
До речі, про оновлення: у Linux ви самі вирішуєте, коли їх ставити. Система ніколи не перерве вашу важливу онлайн-зустріч чи роботу над проєктом, щоби раптово почати оновлюватися годинку-другу.
Найбільшим сюрпризом для домашнього користувача за останні два роки став прогрес у геймінгу. Раніше ігри були залізобетонним аргументом на користь Windows, але поява Steam Deck та розвиток прошарку Proton від Valve переписали правила. Сьогодні понад 90% популярних ігор із бібліотеки Steam працюють на Linux без втрати продуктивності, а часто – навіть плавкіше. Це суттєвий зсув, який доводить: монополія Windows на домашні розваги зруйнована. Тепер ви можете грати в топові AAA-проєкти, не продаючи свою цифрову душу корпорації.
Крім того, Linux став настільки популярним, що його частка на ринку десктопів уперше перетнула психологічну позначку в 4-5%, що змушує розробників софту дедалі частіше випускати нативні версії програм.
Сила звички чи небажання набувати нових навичок – ось дві причини, які найчастіше змушують людей відкидати гіпотетичний перехід на GNU/Linux замість звичних «вікон». Одначе загальні процеси суттєвого зниження комп’ютерної грамотності серед молоді вкупі з цифровізацією багатьох царин життя можуть створити небезпечну ситуацію, за якої пересічні користувачі не перейматимуться ані особливостями операційної системи, з якою працюють, ані наслідками необережної поведінки з власними персональними даними.
Тому перехід на відкрите, вільне програмне забезпечення разом із підтриманням адекватного рівня ІТ-освіченості широкого загалу має зробитись одним із пріоритетних завдань крізь призму загальної диджиталізації. І Linux тут виглядає найзручнішим способом ступити на цю стежку вперше.
