Або до чого ми докотилися
Селище міського типу. Донедавна… Тепер вже село… Народ розпорошився. Молодь дременула до міста, мухоморів доправили катафалками до цвинтаря, залишилося, як то кажуть, півтори каліки. Тиша…
Щотижня стихійний базарчик. Місцеві господині приторговують всякою всячиною, наїжджають і мобільні фопи. Проміж прилавками снує, можна сказати, повзає одна пенсія. Хто з костуром, хтось із двома. Коли-не-коли наявляються й відносні молодки, з набряклими фізіями, – одразу зрозуміло, їм не потрапити до теплих країв, тобто не поринути у вирій. Мужицька підстаркувата стать купчиться здебільшого побіля “крапок” – навколо самогонних комерсантів. Весело…
Але школа фунциклює. Добротна, в три поверхи. Щоправда, школярів обмаль, хоча шкільний автобус і звозить регулярно з навколишніх хуторів (тепер уже хуторів) залишки молоде покоління. Цивілізація…
Ще не вмерла Україна…
Колись населений пункт звався по-іншому, навіть у тридцятих зо два роки був райцентром – дев’ять тисяч душ. Здебільшого євреї – 90 відсотків. Невідомо досіль, чим вони завинили перед радянською владою, але їх обізвали жидами та погнали в бік Палестини. Втім, і досі стрічаються жінки з довгими носами. Явно їх предки якщо не з Єрусалима, то десь з околиць. Асиміляція…
Нічого поганого в кровозмішанні немає. Ба більше, поєднання єврейської хватки з українською працьовитістю мало б утворити грандіозну популяцію. Та зась! Терор та приниження зашугало, нагнало страху та на довгі роки привнесли в біологічну структуру ген ненормальності. Генетика…
Мова не про фізіологію, зрештою, будь-яка популяція потенційно здатна відновлюватися, так би мовити, поставати з попелу. В такому випадку нічого подібного не спостерігається. І тут не йдеться про патріотичність. Національний дух не згас зовсім, тисячі звитяжців стали лавою на захист вітчизни; мова про значну частину населення країни, яку засмоктала віками сформована падлюча ментальність. З’явилася нова модифікація. При тому, кількість генів не збільшилась і не зменшилась, адже атавізм відсутній. Можливо, порушилася парність хромосом. Можливо, люд не почне подібно мавпакам обростати шерстю, гавкати та повзати на карачках, увесь процес деградації відбуватиметься у головах. Еволюція…
Їдеш годину, йдеш другу, поля славетні, природа чудесна – зачаровуєшся. Живи – не хочу… Вислуховуєш новини, то там схеми, то там корупція, то тут оборудки, і все можновладці, депутати, з прихвоснями, чинуші… Цуплять все-і-вся – що не так і не там лежить. Стибрив три мільярди, під заставу вийшов у мільйон. Якщо й дали років з десять, споловинив, згідно з законом, вийшов, відкопав награбоване, і кайфує. Гуманізм…
Навкруги широкі лісосмуги, не менш густі лісові масиви. Невеликі, прохідні – так сформована лісостепова зона. Та грибники задоволені. Пригнічені лише очі та розум – від захаращеності. Повсюдно, між деревами, валяється висипане сміття. Полями вітер ганяє використаний целофан, замість перекотиполе ріллею підстрибують картонні короби-упаковки різних об’ємів та фасонів. Чого тільки не побачиш на імпровізованих смітниках – жах! Ідилія…
Місцева влада сурйозна. Серйозна своєю непомітністю. Буває, наявляються віряни, давлять на вушні перетинки, батюшки також влаштовують чос, а от представників самоврядування не побачиш ні у власному дворі, ні на вулиці. Мабуть, бояться людей. Чого лякатися, коли навколо всі зазомбовані? Мовиш Слово, оголосять скандалістом, провокатором, наклепником, а то й пришиють щось вагоміше. Словом, сиди й не рипайся. Креаціоністи в шоці від того, що їхня ідея, ніби Бог створив людину за образом і подобою своєю, масами не сприймається. Дарвін на тому світі танцює гопака, адже його концепція, нібито еволюційні видові зміни беззаперечні, підтверджуються дійсністю. В кого (чи що) ми перетворюємося? Думається, копита і хрюкала не виростуть, людина і так, гарцюючи просторами та колупаючи поверхню, зробить із Землі суцільне смітникове звалище. Фатум…
Дурні вимагають правил, законів, розумні намагаються не повторювати промахів. Чи спроможний гомо сапієнс справитися з проблемами? Розумний усвідомить помилку, мудрий ніколи не допустить її. Проблема…
Приходить молодик до Мудреця з проханням стати його учнем. Навіщо це тобі, запитує той. Бо хочу стати таким, як ти. Добре, та дай відповідь на деякі питання. Ти коли-небудь убивав? Ні… Коли-небудь крав? Ні… Брехав? Ні… Тоді йди, каже мудрець, пізнай все це, а пізнавши, не роби. Хлопець повернувся і пішов. Більше його ніхто не бачив. Нісенітниця…
Щоб пізнати зло, не потрібно творити його, достатньо звернути увагу на історію. Людині мудрій не треба штудіювати талмуди, достатньо глянути на сьогодення, на те, що витворяє сучасний, так званий, гомо сапієнс. Тож чи достатньо бути людиною розумною? Можливо, треба стати Людиною Мудрою? Дилема…
Еволюціонуємо до Людини Мудрої, інакше деградуємо до гомосеків!
