Магічний Реалізм

Книги, в яких "нічого не відбувається і нічого не зрозуміло" — єдине, що може навчити нас читати. І ось, чому.

До кав'ярні заходять різні люди. Вишукана мати з донькою, що з виглядом світських дам з гідністю витряхують воду з одягу та волосся та неквапливо шукають де б сісти, подекуди бросаючи погляд на два вільних стільця поряд зі мною...

Навички у магії — це ваш путівник до глибшого розуміння себе та навколишнього світу. Книга розкриває принципи, що дозволяють використовувати силу думки для формування позитивної реальності. Ви навчитеся ставити правильні запитання.

Василь так і не знає скільки часу був зниклим безвісти – календарям, так само і годинникам, він більше не вірить...

– Гадаєш дід правду розповів? Про безодню. Куций знизав плечима. – Навіщо йому брехати? – Я маю на увазі – можливо він божевільний? – Не думаю. Тобто трішки божевільний, звісно. Як і ми з тобою, – Борідка подивився на Василя, – особливо ти...

Невдовзі вони стояли поруч з панельною дво-з-половиною-поверхівкою. Нераціональною виглядала не тільки кількість поверхів, але й той факт, що половинним був найнижчий з них. Подібний зразок зодчества де-інде викликав би подив, але посеред безмежного штучного...

Один з гострозубих порадив хлопцю чекати у машині, нікуди не відходити – і це наштовхнуло на думку, що слід тікати, але він не довіряв своїм ногам. Мандрівник уявляв, як виходить з машини, робить декілька кроків, зупиняється, розвертається і щодуху мчить назад до безодні...

Вперше за весь час перебування на дні протокар'єру, Василь прокинувся не від Голосу. Прислуховуючись до Сусідового кашлю неподалік, хлопець раптово згадав. Він боязко повернувся в бік Войцеха і від несподіванки навіть не помітив як опинився на ногах...

Чобіт і далі сповнювався чужої, недоброї волі, і Василь, хоча і стежив за ним одним оком, дотримувався все більшої і більшої відстані. Ленон залишався собою – за виключенням того, що помітно схуднув та втратив свою одвічну посмішку...

Ленона та Войцеха питати марно. Для першого час навряд чи колись існував, другий вперто продовжує ховатися за мовним бар'єром. Василь намагався навчити балканця кільком словам, але той лише відвертався та трусив головою, наче боявся встановлювати зв'язки з громадськістю...

Центр міста виглядав так, наче тут тривалий час точилися бої – залишки барикад, зруйновані стіни будинків і, придивившись, в очах перехожих можна було знайти залишки переляку. Не те що б місцеві конфлікти їх якимось чином обходили, але Василь вирішив, що краще буде поквапитись...

Останні два дні вони харчувалися виключно булкою з майонезом, і настрій у всіх був відповідний. Перш ніж заправляти вантажівку, Петро скликав рештки загону і недовго, але дуже заплутано пояснював, що оскільки вони не працюють, то мають платити за пальне всі разом.

Краї, якими вони тепер кочували, ставали все більш спустошені. Химерне плоскогір'я, що вже тривалий час спостерігалося ліворуч дороги, наблизилось, і виявилось, що це один нескінченний терикон...