Анотація

В альтернативній реальності відбувається унікальне інтерв’ю з Алістером Кроулі, що проливає світло на темні куточки людської природи, магічні практики та філософію окультизму. Кроулі обговорює сучасний світ, війни, глобалізацію і відродження інтересу до містицизму. Його думки — це не лише виклик, а й дороговказ для людства, що стоїть на роздоріжжі між самознищенням та духовним пробудженням. Це історія, що змушує замислитися про Істинну Волю, про наші пошуки правди та самих себе.

Замість вступу

Мене завжди інтригувало: що б сказали про наш світ ті, кого давно немає серед живих? Епоха гаджетів, технічного прогресу, науки, що здається всемогутньою. Але чи стали ми насправді мудрішими, ніж ті, хто жив у часи, які здаються нам відсталими? Чи достатньо ми змінилися, щоб вважати себе справжніми спадкоємцями "великих умів" минулого?

Алістер Кроулі — містик, маг і філософ, чий світогляд і сьогодні залишається суперечливим. Що він сказав би про наш світ? Про сучасні війни, релігії, моральні дилеми й наш нескінченний пошук сенсу життя?

Це інтерв’ю — не просто уявна розмова. Це спроба зазирнути глибше, подивитися на сучасність очима людини, яка залишила після себе загадки, відповіді на які ми досі шукаємо. Можливо, у словах Кроулі ви знайдете щось більше, ніж просто відповіді. Можливо, вони поставлять перед вами нові запитання.

Замість передмови

Уявіть собі інший вимір — місце, де час і простір губляться, а будь-яке запитання може знайти свою відповідь. Саме туди я потрапив у ту ніч, коли з'явився Страж. Його вигляд лякав і водночас притягував: п’ятиметровий велетень, схожий на людину, але позбавлений усього людського. Його голос звучав не у вухах, а всередині мене, холодний і владний:

— Іди за мною.

— Куди? — запитав я.

— Не став зайвих питань. Ти просив — я виконую.

Я не став сперечатися і пішов за ним. Ми опинилися на залитій світлом галявині, де він жестом вказав на невидиме крісло, яке зависло у повітрі.

— Кого ти хочеш запитати? Назви ім'я.

Мій розум на мить зупинився, але одне ім’я спалахнуло, як готова відповідь.

— Алістер Кроулі.

Страж кивнув, і простір змінився. Я опинився у кімнаті, де сидів чоловік з проникливим поглядом.

— Вітаю тебе, Шукач, — мовив Кроулі, ледве помітно посміхаючись. — Страж сказав, що ти маєш до мене запитання?

— Вітаю, Алістере. Так, їх чимало.

— Тоді я теж присяду, бо здається, нас чекає довга й сподіваюся, цікава розмова.

— Не знаю, наскільки довга, але цікава — це точно.

— Що ж, тоді твоє перше запитання.

Про нову релігію 

— Скажи, що, на твій погляд, змінилося в людях з моменту твоєї смерті?

— Я не бачу жодних змін у людстві, — відповів Кроулі, примружуючи очі. — Люди стали гіршими. Ви тупієте і повертаєтесь у дитинство. Складається враження, що світ збожеволів. У мій час вистачало божевільних, але у вашому — через одного. Тоді я думав, що з часом пелена омани спадатиме, але ви створюєте нові ідоли і ще примітивніші релігії. Раніше релігія лише отупляла людину, а тепер ви, з психопатичним запалом, вклоняєтесь новим "богам". Ваш світ — це суспільство божевільних, особливо серед тих, хто при владі.

— Але що ж, на твою думку, ця нова релігія?

— Ви ж самі її бачите, — мовив він із презирливою гримасою. — Ви називаєте її телебаченням. Це ваш новий "бог", який керує вами й диктує, як жити. Прогрес? Так, це саме той прогрес, який гірший за всі вигадані релігії. Ви вклоняєтесь йому, і воно розповідає, чого ви маєте боятися, кого ненавидіти і як марнувати свій час. Людство з такими темпами незабаром зникне.

— А все ж, якби ти міг дати пораду людям, що б ти сказав?

— Я вже все казав і писав. Але хто з вас вчитався в мої слова? Якби ви хоч трохи спробували думати, то, можливо, все було б не так сумно. Ви розділили науку і магію, ніби вони несумісні, замість того щоб побачити їх єдність. У цьому й ваша хвороба. Магія — це суть природи, а наука — спостереження за нею. Ви відвернулися від природи й зробили науку догмою, гіршою за будь-яку релігію. Усе ваше "прагнення до прогресу" — це виживання і розмноження, як у тарганів. І навіть це звучить образливо для комах, бо вони принаймні мають мету.

— Але ж є розвиток, відкриття, прогрес. Чому ти настільки похмурий?

— Це ілюзія прогресу. Все, що ви створили, зводиться до трьох речей. Перше — засоби самознищення. Ви одержимі цим, і це ваш головний "прорив". Друге — споживання й жадоба збагачення, ніби ви збираєтесь жити вічно, хоча навіть про власних дітей не думаєте. І третє — розваги. Чим тупіша розвага, тим популярніша. Ви не читаєте, не створюєте нічого вартісного. Освіта й наука цікавлять вас лише тоді, коли це служить вашим "трьом монстрам".

— Гаразд, відкладімо сучасність. Розкажи про себе. Те, що про тебе відомо, — правда чи вигадки?

— Брехні більше, ніж вигадок, — Кроулі на мить опустив очі, ніби пригадуючи щось болісне. — Вигадки я ще можу пробачити, але брехню... Люди завжди боялися правди. Брехня, обман, лицемірство — ось ваші справжні боги. Диявол здається невинним школярем поруч із вами. За життя мене називали сатаністом. І що я робив? Сміявся їм у вічі. У мої часи заповідь "Не вбий" ще мала значення, але смерть єретика приймали як норму. А тепер єретик — майже святий, а заповідь перетворилася на "Вбий, і чим жорстокіше, тим краще". То хто з нас сатаніст?

— Ти сердитий, коли дивишся на цей світ?

— Звісно, сердитий, — сказав Кроулі, стискаючи губи. — Я залишив стільки знань, стільки можливостей для дослідження магії. Я відкрив нові шляхи для майбутніх магів, створив Таро Тота. І що? Ви продовжуєте триматися за середньовічні методи! Це смішно і сумно водночас. Ви заглядаєте в темряву, але боїтесь її зрозуміти. Над Таро Тота я працював понад п’ять років. У ньому стільки глибин, стільки шляхів для дослідження. Але що ви робите? Ворожите, як базарні бабки. Це ганьба для розуму.

Про Таро Тота

— Вивчаючи Таро Тота, я помітив, що в них приховано значно більше, ніж здається на перший погляд. У твоєму описі не розкривається вся глибина. Де шукати відповіді? Чи є підказки? Можливо, ти даси натяк?

— Якби все було просто, це не було б знанням, — усміхнувся Кроулі. — У мої часи, як і тепер, я був пов’язаний обітницею мовчання. Мене й так звинувачували, що я відкрив занадто багато. Але я розкривав лише те, що й без мене було доступним для тих, хто шукає. Варто лише глибше заглибитися, і стає зрозуміло. Головний аспект своєї обітниці я зберіг: мої книги й рукописи написані так, щоб звичайна людина потрапляла в пастку власного розуму. Якщо брати мої слова буквально, не заглиблюючись у їхню суть, це неминуче призводить до глухого кута й розчарування.

Ти ж помітив, що я часто пишу двозначно? Щоб зрозуміти одне, потрібно знати інше, а інколи й третє. Лише тоді все складається в єдину картину. Наприклад, Таро Тота неможливо осягнути без моєї праці "777". А ще зверни увагу на "Книгу Брехні" — там теж приховані підказки. Досліджуйте, і вам відкриється. У магії, як і в науці, усе досягається через працю. Поверхове ставлення до магії породжує лише поверхневих послідовників, які більше поважають себе, ніж істину.

— Скажи, чи може хтось повністю зрозуміти твої карти Таро?

— Ти мене розвеселив, — усміхнувся Кроулі. — Навіть я, творець цієї колоди, досліджував її до останніх днів. І, як і раніше, раджу практикувати з нею постійно. Ця колода створена не для простого ворожіння, а для магічних практик. Її недарма використовують послідовники Телеми. Для мене вона стала втіленням сил, які ведуть нас.

Багато що в Таро Тота прийшло з моїх одкровень. Для прагматичної людини це може звучати дивно, але для тих, хто пережив трансцендентальний досвід, це є доказом вірності отриманих знань. Так, цей досвід особистий, індивідуальний і сакральний для кожного.

— Отже, чи може хтось осягнути карти Таро Тота повністю?

— Відповім так: для пихатих ідіотів вони залишаться закритими. Вони навіть не помітять, що не зрозуміли нічого. Для справжніх шукачів істини Таро Тота завжди залишатиметься загадкою, бо найбільша таємниця — це сама людина. Природа і Всесвіт людини неосяжні. Ми щоразу відкриваємо лише малу частину себе, і так має бути. Карти Таро Тота можуть допомогти розкрити таємниці нашої сутності, але лише тієї її частини, яка потрібна для розуміння Істинної Волі.

— Як ти ставишся до скандинавських рун? Чи є зв’язок між Таро та рунами?

— Я не належу до світу скандинавських рун, — зітхнув Кроулі. — По-перше, я не скандинав і навіть ніколи не був у тих землях. Моє коріння тягнеться до Стародавнього Єгипту. Я про це писав, і уважний читач міг би це помітити. По-друге, не варто змішувати дві різні культури. Їх можна досліджувати паралельно, але не зводити в одну систему.

Можливо, існує якась паралель між рунами і Таро, але це вже завдання для сучасних магів. Вони мають вивчити й зрозуміти цей зв’язок, якщо він існує. По-третє, щоб справді зрозуміти систему скандинавських рун, потрібно зануритися в неї глибоко. Якби я жив у ваш час, напевно, досліджував би цю тему. Скандинавська міфологія мене цікавила, але я не був у неї занурений настільки, щоб опанувати її досконало. І, до речі, шкодую про це. Це дійсно глибока й багатогранна система.

Моя думка така: усі міфології мають спільні риси. Різниця лише в тому, як кожен народ передавав їх через своїх носіїв. Спільні моделі існують, але без належного розуміння культури важко робити висновки. Вивчайте, досліджуйте — і ви зрозумієте більше.

Про послідовників

— Алістере, ти часто говорив про людську тупість і забобони. Чи є серед сучасних магів ті, кого ти вважаєш справжніми послідовниками істинної магії?

— Не хочу виглядати надто песимістичним, але в наші часи мало хто здатен іти шляхом істинної магії. Занадто багато поверхневих, схиблених на ідеях, які не ведуть до справжнього знання. Вони шукають лише способи маніпулювати світом, не розуміючи, що магія — це не про владу над іншими.

Магія — це шлях до самопізнання, до розкриття істинної сутності. Я вважаю, що справжні маги завжди залишаються в тіні, бо їх не цікавить похвала чи визнання. Вони шукають глибину, а не поверхневу вигоду. На жаль, більшість сучасних магів перетворили свою практику на бізнес чи шоу, а не на шлях до трансцендентного розуміння.

— У своїх роботах ти часто наголошуєш на важливості "Істинної Волі". Чи можна її знайти кожному? Як вона взаємодіє з вибором людини в житті?

— Істинна Воля — це глибинна сутність вашого Я, те, чим ви є у своїй найчистішій формі. Це не амбіції чи бажання, що нав’язані соціумом. Істинна Воля розкривається через пізнання себе, а не через сліпе слідування чужим ідеалам чи стандартам.

Кожна людина має Істинну Волю, але не кожна може її почути. Багато людей живе за чужими сценаріями, шукаючи щастя в матеріальних досягненнях, і саме це стає основною перешкодою. Щоб знайти свою Волю, потрібно бути готовим піти проти течії, порушити усталені правила й зіткнутися з реальністю без прикрас.

Воля — це не зручність і не комфорт. Це про те, щоб стати самим собою, навіть якщо це приносить біль чи самотність. Істинна Воля не завжди веде туди, куди ви очікуєте, але саме в цьому її сила: вона завжди правдива і незаперечна.

— Якби ти зараз міг звернутися до сучасного світу з одним посланням, що б ти сказав?

— Я б сказав: "Знайдіть істину в собі, а не в словах інших людей". Сучасний світ переповнений шумом і відволіканнями, які заважають глибокому мисленню. Люди сліпо слідують чужим ідеям, моді чи трендам, не намагаючись зрозуміти, хто вони є насправді.

Я не заперечую цінність знань інших, але істина завжди починається з вас самих. Навчіться слухати себе. Лише тоді ви зможете розпізнати, що є справжнім, а що — лише ілюзія. І ще: ніколи не бійтеся шукати й вчитися. Навіть якщо цей шлях здається важким чи небезпечним, у темряві завжди народжується світло.

— Ти казав, що люди приречені через свою поверхневу природу. Чи є надія на зміни? Чи ми не здатні змінити свою сутність?

— Можливо, це звучить песимістично, але я вважаю, що людство вже досягло межі. Більшість людей не хоче змінюватися. Вони зациклені на зовнішньому світі, на ілюзіях успіху й безпеки. Вони уникають внутрішнього погляду, бо бояться побачити те, що там є насправді.

Зміни можливі лише через внутрішню трансформацію, але це вимагає надзвичайної сили волі й дисципліни. На жаль, більшість не готова пройти цей шлях. Проте я завжди вірив у те, що є люди, які здатні подолати межі звичного і знайти нові шляхи. Вони і є ті, хто приносить надію. Але таких людей дуже мало, і їх голос часто губиться у галасливому світі.

Про Україну

— Алістере, сьогодні ми спостерігаємо страшну війну в Україні. Як ти бачиш роль війни в контексті людської еволюції? Чи можна вважати війни частиною "Істинної Волі" людей, чи це все ж таки результат безумства?

— Війна — це похмурий прояв людської природи, хоча й важко однозначно сказати, чи є вона частиною Істинної Волі. Люди завжди шукають способи самопізнання, і часто це відбувається через конфлікти, які, на жаль, супроводжуються насильством і руйнуваннями. Війна, як і магія, не є чорною чи білою. Вона може бути як катарсисом, що сприяє пробудженню, так і катастрофою, що веде до деградації.

Для одних війна є спробою досягти влади, для інших — боротьбою за свободу. Проте в її основі завжди лежать непримиренні ідеології, страх і прагнення до контролю. Те, що ми бачимо в Україні, є результатом цих глибинних конфліктів. Це може здаватися частиною циклів самознищення людства, але водночас це нагадування про те, що справжній ворог — це ми самі. Руйнуючи інших, ми зрештою руйнуємо лише себе.

Війна оголює слабкі сторони суспільства, але також дає можливість зрозуміти ціну справжніх цінностей: свободи, гідності, істини. Чи можна сказати, що це еволюція? Лише якщо ми здатні винести уроки з цієї темряви і знайти світло.

— Як би ти пояснив феномен глобалізації та сучасних глобальних конфліктів? Чи можна це якось поєднати з твоїми ідеями про Телему і "Істинну Волю"?

— Глобалізація — це, на перший погляд, спроба злиття різних волей, але насправді вона часто породжує хаос. Людство прагне створити єдину систему, але при цьому ігнорує той факт, що кожна людина, кожна культура має власну Волю і шлях.

Ідея Телеми вчить, що кожен повинен слідувати своїй Істинній Волі. Глобалізація ж часто намагається уніфікувати все, нівелюючи індивідуальність. Це призводить до втрати самоідентичності як на особистому, так і на національному рівні. Замість гармонії ми отримуємо розкол, бо будь-яке насадження чужих цінностей рано чи пізно викликає опір.

Глобальні конфлікти — це лише віддзеркалення цієї боротьби. Ми бачимо зіткнення різних ідей, цінностей і Волі, які не хочуть зливатися в один загальний коктейль. Справжнє об’єднання можливе тільки тоді, коли ми навчимося поважати відмінності й надавати свободу вибору кожному.

Телема говорить: «Роби, що забажаєш — це буде весь Закон», але при цьому додає: «Любов є Закон, любов у згоді з Волею». Це означає, що справжня гармонія можлива лише через усвідомлену свободу і взаємну повагу. Якщо ми хочемо уникнути хаосу, нам потрібно зрозуміти це просте, але глибоке правило.

Про справжнє розуміння

В умовах таких глобальних потрясінь, як війни, економічні кризи та екологічні катастрофи, де ти бачиш шлях до змін? Чи є можливість у сучасного суспільства знайти справжнє розуміння магії і природи Всесвіту?

— Єдиний шлях до змін — це внутрішнє пробудження. Люди повинні розуміти, що їхня сила не в тому, щоб змінити світ навколо, а в тому, щоб змінити себе. Магія не є лише інструментом для змін у матеріальному світі, вона в першу чергу є шляхом самопізнання. Якщо людство перестане шукати зовнішніх ворогів і почне шукати відповідь всередині себе, лише тоді можна побудувати світ, який не буде повторювати старі помилки. Магія вимагає свідомості, і у цей час, коли зовнішні обставини здаються темними, ми повинні йти через темряву, щоб знайти внутрішнє світло. Не знищувати, а трансформувати. Справжній розвиток можливий тільки через самопізнання і глибокий зв'язок з природою, а не через руйнування.

Як ти ставишся до сучасного захоплення містицизмом, окультними вченнями і новими духовними практиками? Чи є в цьому надія на зміни, чи це лише новий етап у розвитку людської ілюзії?

— Нові містифікації завжди існували. Люди люблять отримувати знання, але часто шукають їх там, де їх не можна знайти. Містицизм і окультизм сьогодні стали модними — і це має своє значення. Але це також означає, що більшість шукає легких відповідей. Вони хочуть сил, але не готові пройти шлях. Я не заперечую, що серед сучасних практик є ті, які можуть допомогти людині пробудитися, але часто це лише спроби заспокоїти себе від стресу і невизначеності світу. Людина повинна знайти свою Волю не через моду чи тренди, а через глибоке, особисте розуміння самого себе. І в цьому сенсі нові духовні практики можуть бути як засобом для трансформації, так і пасткою, якщо людина не здатна глибше вникнути в їх суть.

Ти говорив, що людство може зникнути, якщо не зміниться. Чи є якісь ознаки того, що на Землі можуть з'явитися нові форми людства, які йтимуть за іншими принципами?

— Людство завжди змінюється, і навіть якщо ви не бачите цього зараз, ці зміни вже відбуваються. Вони можуть бути малими, непомітними, але нові форми людей, які йдуть іншими шляхами, обов'язково з'являться. Справжні маги, істинні шукачі, будуть завжди у меншості. Вони не прагнуть влади чи розпізнавання — вони будуть розвиватися внутрішньо. Можливо, ми побачимо їх пізніше, коли це буде необхідно для порятунку планети, але вони вже є. І ці нові люди, вони і є майбутнє. А зараз людство проходить через кризи, тому що без страждання і боротьби нічого не змінюється. Але без змін — не буде розвитку. Так чи інакше, світ змінюється, і зміни ці неминучі.

Алістер, наостанок дай відповідь на таке запитання: ти був щасливий?

— Спершу треба визначити, що таке щастя, — відповів він, задумавшись. — Адже щастя — це поняття абстрактне, і кожен розуміє його по-своєму. Для мене щастя — це коли ти не шкодуєш ні про що, не звинувачуєш себе, навіть якщо тебе засуджують інші. Якщо в такому контексті, то так — я був щасливий. Але розумієш це тільки наприкінці життя, коли поглянеш назад, оцінивши прожиті роки з висоти свого досвіду. Так що моя відповідь така: я зрозумів, що жив щасливо, тільки коли прийшов мій час піти з цього світу.

Дякую тобі за інтерв'ю, шановний Алістер Кроулі.

— І тобі дякую, що виявляєш інтерес до моєї скромної особи. До зустрічі, будь щасливий.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Vasyl Shyrman
Vasyl Shyrman@VasylShyrman

Дослідник магії і окультист

187Прочитань
0Автори
1Читачі
Підтримати
На Друкарні з 16 вересня

Більше від автора

  • Допустимо все може бути

    Коли ми блукаємо в наших потаємних думках, інколи потрапляємо в далекі закутки часу і просторів, що здаються нам зовсім чужими. Вони відкриваються нам як світи, що ніби й не знайомі, але водночас так близькі серцю. Ми дивуємося і все твердимо собі, що це всього лише фантазії...

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Загадка чаклунського імені

    У "Загадці чаклунського імені" герой поринає у світ магії та окультизму, досліджуючи таємниці своєї ідентичності. Під час зустрічі з науковцями-окультистами він стикається з незвичним експериментом, який спонукає його переосмислити власну історію.

    Теми цього довгочиту:

    Окультна Проза
  • Коли закінчиться війна

    Цікаве питання, чи не так? Його ставлять мільйони, і зазвичай чують відповідь, яку хочуть почути. Особливо від тих, хто нібито володіє таємницями езотерики. Вони точно знають, коли і як усе завершиться. Напевно, від мене теж чекають подібної відповіді, але мушу вас розчарувати.

    Теми цього довгочиту:

    Есе

Вам також сподобається

  • Глава iv

    Невеличкі карстові порожнечі, які виникали тут і там, Василь старанно заповнював будівельним сміттям цивілізації – серіалами, бульварною пресою, беззмістовними розмовами та істеричною музикою у навушниках, що вже майже не викликала в нього почуттів...

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • Глава xii

    Робота була важка, іноді аж надто важка, але Василю подобалося. Завдяки тому, що ніде не затримувались довше тижня, життя набуло особливого циганського шарму. Лише інколи, по ночах, коли не вдавалося швидко заснути, хлопець неабияк сумував.

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Глава iv

    Невеличкі карстові порожнечі, які виникали тут і там, Василь старанно заповнював будівельним сміттям цивілізації – серіалами, бульварною пресою, беззмістовними розмовами та істеричною музикою у навушниках, що вже майже не викликала в нього почуттів...

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі
  • Глава xii

    Робота була важка, іноді аж надто важка, але Василю подобалося. Завдяки тому, що ніде не затримувались довше тижня, життя набуло особливого циганського шарму. Лише інколи, по ночах, коли не вдавалося швидко заснути, хлопець неабияк сумував.

    Теми цього довгочиту:

    Фентезі