київський бард на переплутті
Друкарна філія "безконечного квартирника" для прозових текстів. Усе інше, можливо, згодом.
Був собі один чоловік із міста, роботящий, але бідний, і померла йому жона. Лишила чоловіку на спадок альбом із картинками й дочку. А в альбомі потайна сторінка була, під сторінкою лист, а на листі знак, що його ніхто ніколи не мав бачити.
Ранком баба Параскева встає по темноті, та аж так, що ще й зорі досвітньої не видно. Кришить поживу птахам, лісовим та польовим, на всі чотири сторони світу, що відходять від хати. Розчісує гриву своєму вовкові. Кидає сухих дров у піч, щоби на ній змії вигрівали своїх змієнят.
...це місце може, з певною ймовірністю, стати твоїм сховком у страшних чи просто тривожних снах.
- Ідуть, ідуть! - Іде!.. Якась темна каламутна хмара вповільненого часу, наче дим, розлетілася вмить на весь середньовічний майдан, огорнула людей, в’їлася в сукно, дерево й камінь, обтяжила прапорці та притлумила вогонь польових кухонь.
Сьогодні тут було повно людей, не продихнути. Аншлаг, зовсім як колись. Тоді ще не треба було театрів, храмів, клубів і будь-яких сцен узагалі. Просто головна площа містечка чи села. Його чули всі.
