Душі Елементів: Хаос. Розділ пʼятий

— Міс Готлафе, — окликнув Даттіс.

Луїра обернулася, щоб поглянути на асистента міністра магії Форлеса.

— Так? — запитала вона, помітно насторожившись.

— Я хочу попередити, що зараз не найкращий час для виходу, — сказав Даттіс із ноткою занепокоєння в голосі.

Луїра насупила брови.

— Хочу попередити, усі спроби відмовити мене будуть марними, — відповіла вона без емоцій у голосі.

— Я розумію, міс, але містер Ходжид уже викликав спецбригаду, яка супроводжуватиме Вас, — пояснив Даттіс, намагаючись заспокоїти її.

Мовчки розвернувшись, Луїра наблизилася до величезних дверей Будинку Магії і відчинила їх. Раптово обличчя дівчини обдув легкий вітерець, але повітря було настільки важким, що навіть зробити кілька зітхань доводилося із зусиллям. Попелястого кольору волосся міс Готлафе майоріло на вітрі, а сама президентка намагалася що-небудь розгледіти крізь туман, що поглинув місто.
Однак, оскільки Луїра володіла магією, вона легким помахом руки огорнула себе в тимчасову захисну оболонку. Оглянувши навколишнє оточення, вона побачила вирвані з корінням дерева, повалені ліхтарні стовпи і мертвих мутованих тварин. Усе це мало жахливий вигляд.
Через деякий час до президента під'їхала чорна довга броньована машина, з якої вийшли три людини у військовій формі. Знявши з себе захист, Луїра Готлафе сіла в машину, де на неї чекав секретар Джордж.

— Через стільки часу ми знову зустрілися! — вигукнув він. — Я радий, що з тобою нічого не трапилося, — додав друг дитинства, проявляючи турботу.

— Джордж, я теж дуже рада, — відповіла міс Готлафе, намагаючись зберегти посмішку на обличчі. — Можеш розповісти мені про те, що відбувається в місті та країні? Я була в невіданні весь цей час.

— Звичайно, міс, — відповів Джордж, витягуючи папку з документами.

Машина почала рух у напрямку будівлі Центральної Ради, і їхнім єдиним джерелом світла були фари автомобіля. Місто було занурене в темряву, і тільки звук мотора порушував його тишу.

— Почну спочатку, — почав читати Джордж. — За кілька хвилин до бурі, маги Центральної Ради встигли захистити будівлю. Деякі депутати евакуювалися, але є й ті, хто потрапили під шторм і, на жаль, не вижили. Ми почали пошуки цих людей, щойно погода покращилася, — продовжив він, перегортаючи сторінки документів. — Поки тебе не було, депутати ухвалили рішення перенести столицю із Саріча до Саіртса, що на кордоні з Огросом. Це рішення було ухвалено одноголосно всіма депутатами. Наразі дипломатичні заходи в нинішній столиці занадто небезпечні й неможливі, — закінчив він.

— Ти мене заспокоїв, — зітхнула міс Готлафе. — Я думала, що Центральну Раду зруйновано, і всі ви загинули.

— Це могло статися, якби не містер Дюрівінчі, — відповів Джордж. — Він був першим, хто помітив ознаки бурі на небосхилі. Містер тут же попередив усіх і організував захист Центральної Ради. Без нього, ми б втратили ще більше людей, — додав секретар.

— Не дивлячись на свій вік, містер Дурівінчі так само чудово володіє почуттям магії, — посміхнулася краєм губ Луїра.

Луїра Готлафе та її секретар Джордж повільно рухалася головною вулицею міста на автомобілі. Навколо панувала напівтемрява, лише ліхтарі вуличного освітлення мерехтіли вдалині, немов живі зірки на небосхилі. Будинки були застарілими, а на вулицях практично не було нікого, лише деякі вцілілі поспішали кудись, обернувшись на звук проїжджаючої машини.
Нарешті, машина сповільнила хід, зупинившись біля величезної будівлі Центральної Ради. Високі стіни будівлі здавалися неприступними, а вікна були щільно закриті темним магічним пилом. Луїра і Джордж мовчки вийшли з машини, а потім попрямували до головного входу будівлі разом із купою охорони.

Перед президентом відчинилися масивні двері Центральної Ради, пропускаючи її всередину будівлі, немов в оазу надійності і стабільності в епоху хаосу і руйнувань. Два високооктанові солдати у військовій формі, немов леви на варті, тримали двері для свого головнокомандувача.
Серед робітників і депутатів, які метушилися в будівлі, збираючи свої речі та документи, підійшла до Луїри Готлафе секретар Центральної Ради. Її погляд був сповнений тривогою і полегшенням одночасно, коли вона зустріла свою начальницю:

— Міс Готлафе, маю для Вас важливе повідомлення від Небес, яке необхідно Вам передати особисто в руки, — промовила секретар Центральної Ради, урочисто простягаючи конверт.

Луїра поглянула на конверт, який здавався їй загадковим і містичним.

— Як це можливо? — запитала вона, відчуваючи на собі погляди депутатів, які чекали.

— Небесний телепорт передав мені цей конверт, але відправник не вказаний, — відповіла секретарка, намагаючись приховати своє хвилювання.

Луїра взяла конверт у руки, відчувши на своїй шкірі незрозуміле тріпотіння.

— Дякую Вам, — вимовила вона з посмішкою, що приховує її тривогу.

Луїра Готлафе мовчки взяла конверт із рук секретаря Центральної Ради і, не помітивши, як її пальці затремтіли, передала послання Джорджу.
Президент попрямувала до свого кабінету. Її кроки були тверді й упевнені, проте всередині вона відчувала занепокоєння і нервозність. Блакитноока дівчина не звикла до таких таємничих повідомлень від Небес.
Коли Луїра піднялася на другий поверх до свого кабінету, вона швидко відчинила двері й увійшла всередину. Не знімаючи піджака, дівчина попросила свого особистого секретаря Джорджа передати їй конверт. Її серце билося швидше, ніж зазвичай, і Луїра ледве стримувала подих, чекаючи на те, що може міститися всередині.

— Ось, тримай, — простягнув конверт Джордж, обережно передаючи його Луїрі.

Луїра взяла конверт і почала уважно його розглядати, крутячи в руках.

— Дуже дивний конверт як для Небес, - зауважила Луїра, уважно оглядаючи його з усіх боків. — Ніколи Небеса не передавали послання у світло-синьому конверті, — додала вона, кивнувши головою.

Луїра поклала конверт на стіл і почала вивчати кожну деталь на його поверхні, шукаючи якісь натяки на відправника. У голові в неї виникли різні думки про те, що може ховатися всередині цього конверта.

— Луїра! — раптово вигукнув Джордж, перериваючи її заняття. — Занадто мало часу. Наступна буря може наздогнати нас раптово. Евакуація жителів і уряду проводиться в терміновому порядку. Ми можемо в машині прочитати послання.

Луїра повернула голову в його бік, зустрівшись із його поглядом. Зітхнувши, вона закрила папки з документами на столі і встала.

— Так, ти маєш рацію, — погодилася вона. — Я не братиму із собою зайвих речей, тільки документація. Решту привезуть.

Швидко зібравши все необхідне, Луїра вийшла з кімнати, за нею пішли депутати і працівники Центральної Ради, які також евакуювалися. Вийшовши на вулицю, вони побачили безліч автомобілів, готових вирушити в безпечне місце.