Ті, хто вижив, поступово виходили з укриттів, оглядаючи все навколо, не вірячи своїм очам, що все закінчилося.
— Невже все припинилося? — вимовила президент Форлеса Луїра Готлафе, коли вийшла з бункера Центральної Ради Саіртса, супроводжувана охороною і військовими, поправляючи волосся.
— Дивно, що Центральна Рада вціліла, — зауважив секретар Джордж, озираючись навколо. — Мені здавалося, що від неї ні сліду не залишилося.
Коли Луїра вийшла на вулицю, постало жахливе видовище – навколо лежали сотні мертвих тіл воїнів і мирних жителів. Серед цієї маси бездиханних людей вона помітила тільки одне знайоме – мертве тіло міністра магії Ніколаса Ходжида. Вона підбігла до нього і сіла поруч, намагаючись стримати сльози, але в підсумку емоції взяли гору.
— Він усе-таки був тут і бився, — президент оглянула його обличчя. — Ці шрами... Вони свідчать про те, що містер Ходжід пожертвував собою заради всіх нас, — вона подивилася на його тіло із сумом в очах.
— Ніколас Ходжід залишиться героєм для всього Форлеса, він намагався врятувати всіх, навіть якщо це коштувало йому життя, — схилив голову вниз сумно Джордж.
•••
Після жахів, завданих Демоном Хаосу, Форлес поступово почав оговтуватися. Світло-синє небо починало прояснюватися, а життя знову запалювало свої вогні в містах і селах. Справедливо виплачені компенсації допомогли багатьом сім'ям відновитися і почати нове життя. Перемога над Демоном Хаосу стала національним святом Форлеса. Уцілілі будинки, хоч і напівзруйновані, були заселені, а ті, що були зруйновані, стали центром будівництва нових будинків і будівель.
Але не все було так просто. Форлес все ще потребував допомоги світового співтовариства, щоб повернутися до свого колишнього благополуччя. У центрі нової столиці, Саіртса, почали зводити будівлі уряду, які мали стати основою нової влади. Високі крани і важкі машини працювали цілодобово, створюючи гігантські будівлі уряду, які мали стати символом відродження країни.
Центральна Рада продовжувала контролювати процеси в країні, обравши нового президента, а Будинок Магії так само регулював магію. На кожному кроці, на кожній вулиці, солдати й поліцейські стежили за порядком, забезпечуючи безпеку всіх жителів країни.
Незважаючи на важкі випробування, Форлес почав поступово підніматися на ноги. Однак, після того, як країна втратила так багато своїх жителів і була зруйнована, життя ніколи не стане таким самим, як раніше. Події 2114 року назавжди залишилися в пам'яті людей, нагадуючи їм про те, що навіть найблагополучніша країна може в будь-який момент стати жертвою трагічних подій. На обличчях жителів був написаний смуток і жаль, але й надія на майбутнє. Майбутнє, де кожен знає ціну миру і благополуччя, і готовий пожертвувати всім, щоб зберегти їх.
•••
Тим часом, на Темних Небесах, на Фарессу чекала серйозна розмова зі своєю молодшою сестрою Арессою.
Фаресса перебувала в місцевості, яка здавалася відрізаною від світу. Вона перебувала у своїй камері, яка була схожа на кокон, що звисав над безоднею. Навколо була густа темрява, яка поглинала все навколо. Самотня магічна доріжка була єдиним шляхом, що вів до Фаресси, створюючи відчуття ще більшої ізоляції. Ця камера нагадувала в'язницю, в якій колишня демонеса була позбавлена свободи і змушена залишатися в темряві й самоті.
— Ти невиправна! — йшла Аресса магічним шляхом, який вів до прозорого кокона.
— Ах, сестро, ти прийшла мене витягнути звідси? — зробила милий голос Фаресса.
— У карцері в тебе була хоч якась свобода, але тут, на Темних Небесах, ти під цілодобовим наглядом! — грізно стежила за діями сестри Аресса.
— Гхк! - фиркнула колишня Демон Хаосу. — Ти все така ж правильна. Планета Елімат мала бути моєю! — кричала вона.
— Вона могла бути твоєю, якби ти не захотіла там побудувати культ особистості тебе! — звинувачувала Покровителька свою старшу сестру. — Тобі дали можливість бути Покровителькою, а ти її благополучно втратила! — схрестила руки Аресса.
— Ха-ха-ха! — розсміялася Фаресса. — Тобі ніколи не зрозуміти мене, сестричко! Я ж могла тоді людям дати все, чим обмежують Небеса, але як завжди Сенат ставав на заваді мені! — розвернулася Фаресса, схрестивши руки за спиною.
— Сенат лише стримував тебе і твої вбивчі ідеї поневолити планету! — стежила очима Аресса. — Ми б могли бути наймогутнішими Покровительками Небес, а в майбутньому, можливо, і Всесвіту! — закипала від злості молодша з сестер. — Батько б ніколи тебе не пробачив за те, що ти зробила не одноразово! Ти хоча б розумієш, які сили йдуть на відновлення руйнувань?! Досить, Фаресса... Досить! — кричала Аресса емоційно на свою старшу сестру.
Фаресса лише стояла мовчки і вбирала в себе гнів сестри, не маючи наміру їй щось сказати.
— І ще, — уже збираючись іти, обернулася Аресса, — я прийшла не навчати тебе, а попередити: якщо ти ще раз що-небудь подібне зробиш, я сама особисто підпишу тобі страту, — пішла Покровителька.
Фаресса стояла, мовчки дивлячись через плече на Арессу, що йшла. Вона відчувала, як її тінь давно вже покрила сестру, і вона розуміла, що ніколи не зможе перевершити її успіхи. Але раптово Фаресса відчула, як новий план зароджується в її голові. Це була можливість, можливо єдина, щоб вона зійшла на вершину влади, та й було незрозуміло, яка доля чекає далі на Фарессу — чи стане вона могутньою Покровителькою, чи її історія закінчиться інакше...
