Дім Мурелі ,того ж вечора наповнився родичами. Приїхали його тітки з чоловіками. Брат діда Гріма, Грем.І ще декілька , кого він бачив на весіллі тітоньок але не знав як їх звуть. Вони спілкувалися з татом і бабусею. Нарцис тихенько сидів у вітальні спостерігаючи за всіма. Батько з сестрами стояли недалеко від нього так що йому було чудово чутно про що вони говорили.
-Мак . Я так співчуваю тобі . Ніколи не думала що привід зібратися після весілля буде саме таким.
Тітка Мальва стояла і обнімала Мака за плечі. Це його рідна сестра . Вони були дуже схожі з Маком. Але у тітки більш витончені риси обличчя. Вона пішла в свою маму Айстру , особливо формою очей і їх кольором.Побачивши йх поруч нікого не буде сумнівів що вона її донька. А от Мак чим старшим ставав, тим більше нагадував їхнього рідного батька. Вони з Мальвою його не знали бо того вбили ще до їх народження. Айстра не дуже любила розповідати про ті часи бо багато болі і страждань перенесла. Вона вже не вірила що зможе когось впустити в своє життя , а тим паче у власне серце . Але Грім був настирливим. Не відступав, і поступово фортеця під назвою Айстра здалась. Він замінив двійнятам батька а згодом вони з Айстрою завели ще й власну дитину. Її назвали Азалія . Вона як раз підійшла до Мака і похлопала його по плечу .
-Співчуваю. Будь сильним. Заради дітей .
Тітка Азалія відрізнялась від Мака і Мальви. Вона успадкувала від батька все що тільки могла. Його неймовірно чорне як смола волосся,його колір шкіри і навіть більше ніж він би хотів. Тітці Азалії перейшло від Гріма прокляття перевертня. Він дуже сподівався що вона буде нормальною бо Айстра звичайна людина . Але, ні природа взяла своє .
Це наклало певний відбиток на її характер .Вона була доволі жорстка ,інколи навіть можно подумати що агресивна.Але згодом навчилась себе контролювати і навіть використовувала це на власну користь . Сімейний бізнес дістався Маку . Тому їй довелося створювати себе з нуля. Закінчивши університет їй вдалося створити власну іт- компанію яка випускала гаджети для моніторингу стресу в організмі. Вона як ніхто знала що таке самоконтроль і як важко він дається . Тому і захотіла створити щось корисне не тільки для себе а й для інших. Її гаджет за допомогою збору інформації як фізичної , так і психологічної вчасно попереджав власника про їх зміни . Також там була невеличка капсула заспокійливого яку розробили спеціально для вовкулак. Її можна було прийняти в критичній ситуації.
І як не дивно данний пристрій користувався великим попитом не тільки в тих хто має надзвичайні здібності а і в простих людей .
Мак спрагло подивився на сестру. Неначе очікував коли ж вона підійде.
-Азалія , мені треба з тобою поговорити. Ти єдина з нас хто найближче пов’язана з магічним світом.
-Я тебе слухаю.
- Не тут. Вийдемо на веранду .
Вони вийшли через головний вхід і пройшли на веранду де під вікнами стояла невеличка лава. Вони обоє присіли. Нарцис побачивши це тихенько підібрався до того вікна з іншого боку . Йому пощастило воно було замкнене не повністю . Через щелинку яка лишилась він міг чути про що вони говорять. Його непокоїла ця вся ситуація . І він хотів дізнатись що з цього приводу думає батько . Напряму він спитати не наважувався а це був шанс почути все на власні вуха.
-Так про що ти хотів поговорити?
-Ксенія вмерла не своєю смертю . Її вбили.
Азалія стривожено і здивовано подивилась на брата.
-З чого ти це взяв ? Мені звісно її смерть теж здалася дивною , але вбивство. Ти не перегибаешь палицю?
Мак сжав кулаки . Ця розмова давалась йому не легко.
-Ти її знала. І знала на що вона спроможна . Невже ти думаешь що вона б не вилікувала себе.
-Ну я ніколи не цікавилась чи діє її сила на неї саму .
-Заісно діє .
Мак підскочив від переповненя емоцій . Нарцис вжався в стіну щоб батько його ненароком не побачив. Деякий час Мак дивився в очі Азалії. Їх колір був таким же ш як у Ксенії. Через ще декілька секунд опанувавши себе додав.
-Діяла. Її сила діяла на неї саму. Я це не одноразово бачив . А тут вона раптом помирає серед вулиці . Тут точно замішана надприродня сила . Але ж я не можу про це розповідати у поліції . Мене сприймуть за божевільного. Може в тебе є якийсь знайомий детектив. Який пов’язаний з цим світом .
-Пробач брате , ми не в серіалі . Я не маю таких знайомих.
Азалія похитала головою. Мак знову сів біля неї.
-Я не хочу лишати все так. Але і звернутись мені немає до кого. Доведеться прийняти те що є. Моє тріпотіння її не поверне. Тільки дітям боляче зроблю .
-Це твоє життя . Тобі і вирішувати.
Нарцис крадькома хотів піти, тому як він думав , майже не чутно почав відповзати від вікна . І тут він зрозумів що зачепився коміром за щось. Розвернувшись він побачив руку тітки Азалії яка тримала його за комір. Нарцис зрозумів що він попався . Вириватися було без глуздо. Тітка Азалія завдяки своєму вовкулацтву була сильніша за будь-якого чоловіка в сім’ї Мурелі . Потім вона поступово розжала пальці і жестом показала Нарцису залишатися на місці .
-Що ти там робиш ? -Мак зацікавлено дивився на руку яку Азалія простягнула в вікно .
- Та це нервове . Сам розумієш. Воно проявляється по різному .-вона забрала руку з вікна.
Мак важко видихнув . -Так , ти теж її втратила.
Вони обидва встали . Азалія обняла брата .
-Піди на задній двір. Провітрись. Остуди голову . Тільки не стрибай в басейн.
Мак натяжно посміхнувся .
-А потім повертайся. Треба буде обговорити деталі похорону.
-Так , добре .
Вони відпустили один одного і Мак неспішно пішов навколо будинку. Азалія зайшла на зад в будинок і одразу звернула в коридор де був Нарцис . Коли вона його побачила . Він так і сидів на підлозі не в змозі поворухнутись.
-Ну , і як багато ти чув ?
-Все.
-А хіба мама тебе не вчила що підслуховувати негарно.- Через секунду вона зрозуміла що сказала і вже тихіше додала. -Звісно вчила.
Вона подивилась на племінника. Він виглядав дуже сумним.
-Пішли на свіже повітря.
Вона допомогла йому встати і за хвилину Нарцис сидів на тому самому місці де і батько. Азалія пильно дивилась на нього.
-Для чого ти підслуховував? Що тебе бентежить? Ти ж гарний парубок , не став би робити це з празної цікавості.
-Чого ти так думаєш?
-Нарцисе , я знаю тебе все твоє життя . І якщо зараз ми бачимось менше , це не означає що я перестала тобою цікавитись.
Її глибокі зелені очі дуже нагадували мамині. Нарцис все ще вагався. Так тітка була вовкулакою. Але магія . Сновидіння. Це звучало як якийсь недотепний жарт.
-Ти ж чув про що ми говорили з твоїм батьком . І певно вже здогадуєшься ким була твоя мама.
Нарцис кивнув.
-Одного разу ми з нею говорили про магію. Тепер настав час поговорити про неї з тобою.Я знала що вона може . Бо інколи близькі страждали від мене . Я намагаюсь себе контролювати але не завжди вдається. Декілька разів перепадало і твоєму батькові. Він намагався втримати мене в звіриній подобі . Пихатий йолоп. Я тоді добряче йому обличчя розцарапала .
-Але в нього немає шрамів!
-Отож. Твоя мама була неймовірною цілителькою. Завжди допомагала тим кому була потрібна . І при одній думці що якийсь нелюд забрав її життя в мене закипає кров.
На підтвердження цього браслет Азалії видав дуже неприємний писклявий звук.
-Да знаю , я знаю . Не волай .
Вона зробила пару глибоких вдихів , прикрила очі і браслет замовк.
-Так от. Ми маємо висловити це в голос. В вашій родині є магія . Нею володіла Ксенія. Вона стовідсотково передала її комусь із вас. Я чомусь думаю що це ти . І з тим що розклала мама , мої міркування підтверджуються .
-Так бабуся тобі розповіла ,про те що базікав Гіацинт.
- Не обороняйся одразу . Зі мною ти можеш про це поговорити. Я не зможу тебе навчити цим користуватись . Але вислухати завжди.
Нарцис видихнув . Він втомився від постійних переживань за це. Йому було необхідно з кимось поділитись. Не з батьком. Не з братом.
-Добре я вам розповім. Але обіцяйте що нікому не скажете.
-Добре … добре . Ти ж знаешь я могила .
-Тієї ночі мені наснився сон. В ньому я бачив маму . Як вона йде, як за нею стелиться той серпанок , як він перетворився на чоловіка .І той покидьок простягнув до неї руку і почав висмоктувати силу .
Нарцис підняв руку повторюючи рух який бачив у сні.
- Вона була налякана . Я ніколи не бачив її такою. І коли пурпурова енергія полишила її тіло ,сон обривається .
Він різко опустив руку і відвів погляд. Було видно що він відчуває себе винуватим за бездіяльність. Азалія теж це помітила .
- Так все ж таки це ти . Ти успадкував частину сімейної сили. Твій прадід мав дар яснобачення . І любий , ти не в чому не винний. ТИ не міг нічим їй допомогти .
Азалія присіла ближче і обняла Нарциса за плечі . Вона заспокійливо проводила рукою по його спині . Вони обидва не здогадувались хто здалеку спостерігав за ними.
Гіацинт стояв біля відкритих дверей, які вели в коридор ,де було відкрите вікно . Він вчинив розумніше ніж Нарцис , він не підходив настільки близько щоб Азалія могла його засікти.Але йому чудово було все чутно .
- Я бачив це не один раз. І до її смерті і вже після . Я сподівався що це лише сни . Але чомусь саме в ту ніч я неначе був там .
Нарцис майже плакав .
- Все любий тихіше . Ти не в чому не винний . Не картай себе .
З вітальні не поспішаючи йшла Айстра . Роки брали своє але вона все ще лишалась красунею. Зелені очі і зморшки навколо них показували втому цієї жінки. Стрижка каре і натурально сідий колір волосся підкреслювали її вікову красу. Кофта зв’язана Ксенією огортала її теплом яке невістка так і не змогла додати . Побачивши в коридорі Гіацинта вона спитала .
- Де всі ?
- Нарцис і Азалія на веранді . Батько на задньому дворі .
- Піди поклич їх. А я позву Мака . Треба буде обговорити похорон .
Вона розвернулась і пішла в протилежний бік на задній двір .
Через декілька хвилин всі сиділи у вітальні. В повітрі весіло незручне мовчання. Його порушив Мак .
- Я найму ритуальну службу . Нехай вони все організують .
- А де ти візьмешь гроші . Останнім часом справи в ресторані йдуть не дуже .
Промовила Мальва сидячи на дивані підперши рукою голову . Мак трохи агресивно їй відповів.
- На це я гроші знайду .
- Я просто маю знати , щоб бачити фінансову картину на підприємстві.
-Це не буде з бюджету ресторану . В мене є власні заощадження.
- Я допоможу .В компанії справи йдуть добре так що якщо буде потрібно , брате я поруч .
-Дякую Азалія .
Нарцис сидів і відсторонено дивився навкруги . Гіацинт сверлив того поглядом.Якби можна було підпалити поглядом , то Нарцисса вже б спопелило . Нерви дали збій .Він підскочив і тикаючи в сторону брата пальцем почав кричати.
- Досить уже мовчати! Ти знав, що з нею щось трапитися! Чому ти нічого не зробив?
-Брате , ти знову за своє ? ! Да скільки ж можна ?
- Ти бачив її смерть у ві сні . Ти сам про це сказав . Але ти нічого не зробив ! Ти вибрав сидіти склавши руки !
- Я навіть не знав чи це має якесь значення ! Це був звичайний сон . Я не думав що він справдиться !
Мак було смикнувся щоб встряти в чергову суперечку, але Азалія його зупинила .
- Їм треба висловитись. Не заважай поки що.
- ТИ завжди так ! Думаєш що знаєш все краще ! А тепер через тебе її немає!
Айстра піднялась зі швидкістю звуку і звучний ляпас розлетівся по вітальні .
- Я ніколи вас не била і батькам не дозволяла . Але я не потерплю в своєму домі подібної поведінки .
Гіцинт стояв ошелешений поведінкою бабусі . Бабусі яка завжди була на його боці . Яка його захищала і оберігала . Його всесвіт рухнув . Остання людина, остання опора , остання хто вірив у нього , вибила почву з під його ніг.
Гіацинт розвернувся і побіг . Він тільки встиг почути батькове “ Куди ? “ перед тим як захлопнулись вхідні двері . Гіацинт біг не розбираючи дороги і зупинився коли вже був далеко від дому .
Коли зрозумів що за ним ніхто не женеться то зупинився і видихнув . Він впав на траву боком а вже потім перевернувся на спину . Його очі спрагло вчепились в нічне небо . Тепер там серед зірок є і вона . Ще деякий час він так лежав а потім піднявся на ноги . Обтрусивши одяг він нарешті озирнувся і побачив де він . Гіацинт прибіг на набережну де недалеко звіддти розташувався парк атракціонів . Навкруги було темно. Горіли вуличні ліхтарі. Засунувши руки в кармани Гіацинт неспішно побрів в сторону парку. Ще холодне нічне повітря перебирало його світле волосся. Його сині з відтінком бузку очі були відкриті але не дивились куди йти. Тонкі губи були зімкнені в одну лінію. Тонка сорочка і в’язаная мамою жилетка не рятували від хододу. Тілом пройшлись сироти. Дійшовши до парку Гіацинт знайшов кіоск з гарячими напоями . Замовив собі чай і тільки після того зрозумів що йому немає чим розплатитись. Гаманця в кишені не було . Він спробував відмовитись. Але продавець пожалів його.
- Хлопче , бери безкоштовно. Я скоро буду зачинятись а людей тут не багато . Навряд чи хтось у мене ще його купить .
- Дякую.
Гіацинт майже плача прийняв з рук продавця паперовий стаканчик з гарячим чаєм. Він був йому дійсно вдячний. На фоні тих подій які розгорталися навкруги , продавець напоїв неначе врятував йому життя. Гіацинт сів за столик і поставив стакан. Він дивився на нього небачачим поглядом , як у трансі.
Щоб він не робив , все іде не так . Щоб в він не запланував нічого не ладнається. Це як прокляття якесь. Зі зла Гіацинт стукнув кулаком по столу. Гарячий чай “вистрибнув “зі стаканчика і трохи розбився по столу.
-Да що ж це за таке? !
Гіацинт розпачливо підхватив стакан і пересів трошки далі. Бо серветок, звізно, вже не було витерти.
Мами немає. Вона не повернеться. А назло йому сила дісталась Нарцису. За що!!? За що вони так зі мною . Батько і так його більше любить так в нього ще й мамині сили . Нехай в такій формі але все одно вони дістались Нарцису від неї. А що дісталось йому? Нічого! Менше ніж нічого! Ні ресторану ,ні сил , ні любові близьких. Навіть бабуся на його боці. Навіть вона не підтримала .
В будь-якому випадку завжди є два виходи , один вниз , інший в гору. Гіацинту нижче спускатись вже не було куди . Так що лишався тільки шлях вгору. І ідея прорізала повітря неначе блискавка.
-” Я відкрию власний ресторан. Прямо навпроти батькового. Я змушу його збанкрутувати . Потім викуплю його і знесу до біса. Щоб навіть і фундаменту не лишилось .
А Нарцис . Нарцис він теж заплатить. Не знаю поки що як. Але заплатить за все . І за свою бездіяльність і за її смерть. “
З такими думками він продовжував сидіти за столиком і навіть не помітив коли до нього підсіла невідома дівчина. Підперши голову руками вона сиділа і дивилась йому прямісінько в очі. Вона нічого не казала і не рухалась. Просто сиділа і дивилась. Принаймні так могло здатись тим хто бачив їх зі сторони. Гіацинт аж підстрибнув від несподіванки коли нарешті його свідомість вийшла з того стану самокапання.
-Ти хто ? Що ти тут робиш ! ? Давно тут сидиш?
-Достатньо давно щоб , намилуватись гарненьким цуциком з сумними очима .
Вона провела пальцем по обличчю Гіацинта , від скули до підборіддя. Він був вражений тому навіть не помітив що на пальці щось лишилось. Вона торкнулась тим жеш пальцем своїх губ. Неначе пробуючи це на смак.
-Мммм. Солоно і солодко. Як карамель з сіллю. Мені подобаеться.
Гіацинту було вкрай незручно. Він був збентежений , вражений і не знав що робити тим самим дозволяючи дівчині продовжувати.
-Я така голодна. Хочеш я позбавлю тебе всього цього смутку який грезе тебе ?
Гіацинт спочатку не зрозумів що вона це каже до нього. Дівчина посміхнулась і легенько клацнула його по носі, чим вивела зі ступора.
-А , що .. про що ти говориш. ?
Не встиг він договорити як вона привстала ,і її губи торкнулись його губ . Всі ті емоції які розривали Гіацинта на шматки покидали його тіло. Вони немов перетікали в неї лишаючи по собі лишень легкість і порожнечу . Неначе весь світ який він тримав на своїх плечах разом рухнув звільнивши його спину. Легені наповнились повітрям і він знову зміг дихати.
Коли поцілунок закінчився Гіацинт тільки і встиг спитати.
-Як тебе звати?
Дівчина посміхнулась.
-Мене звати Марена.
Вона встала с застолу. Гіацинт хотів було вхопити її за руку але вона висковзнула.
-Не шукай мене. Я сама тебе знайду.
Вона пішла так швидко і невимушено що Гіацинт подумав що вона розтала в повітрі.
Повернемось же в будинок Мурелі . Де всі члени сім’ї залишились в шоці від втечі Гіацинта .
- Як ти допустив це ? Невже не міг втрутитись раніше ?-Айстра невдоволено дивилась на сина . -Бачиш до чого вони дійшли ? Брат звинувачує брата . Де тепер його бігти шукати?
- Не переживай ти так . На довго він не втече. Провітрить голову і вернеться.
- Боже, я не ростила тебе таким байдужим . Він же ш твій син Мак, чорт забирай !
- Я знаю що він мій син ,мамо . Тому і так впевнений в тому що він вернеться .
Інші перешіптувались між собою. Ірис і Лілія сідили поруч не розуміючі що тут роблять і для чого вони взагалі тут .Але в очах Лілї читалось повне не розуміння .
- Ірис . Це ж не правда ?
-Що ? -він перевів свій погляд з перепалки бабусі з батьком на сестру .
- Те що сказав Гіацинт про Нарциса . Він же не вбивав маму?
- Що ти ! . Ні .
Ірис як старший взяв руки Лілії в свої і подивився їй в очі .
-Наш брат нікого не вбивав. Гіацинту просто болить як нам з тобою. І він від болю не то сказав . Так що не переживай за це . Ірис погладив Лілію по голові. Від “минулої “неї , не лишилось і сліду . Її теж чекало дорослішання.
Нарцис сидів в кріслі схрестивши руки і занурившись в себе . Він постійно спостерігав. Відмовлявся від своєї сили . Мабуть так доля покарала його за це . Забравши ту хто була найдорожчою. Молжливо прийшов час взяти себе в руки. Перестати спостерігати “ Як тече річка “ і нарешті вирити для неї нове русло. Чи згоден він прийняти себе таким. Чи погоджується на всі ті проблеми які це може викликати . Так ! Заради неї. Зради мами. І перше що треба було зробити це як мінімум знайти Гіацинта . Нарцис прикрив очі і опустив голову. Його свідомість почали розривати картинки . Вони спалахували як фейверки серед нічного неба і спочатку навіть сліпили Нарциса . Але зосередившись він зміг побачити відривок де Гіацинт іде в сторону парку розваг.
- “Ось де ти !” -Подумав про себе Нарцис. Йому навіть самому сподобалось . Було трохи лячно але раптом з цього щось вийде .ВІн підірвався з місця .
- Куди ще ти зібрався ?
- Я знаю де може бути Гіацинт .
- Я піду з тобою.
-Тату . Це не найкраща ідея . В нього буде стрес побачивши мене. А якщо ми ще й вдвох прийдем буде зовсім не гарно .
Айстра підвелась.
-Та маешь рацію. Але все одно хтось має піти з тобою .
-Бабусю , я впораюсь . Не переживай тільки.
Нарцис підійшов і взяв її руку в свої. Вона була тепла , а долонь шершава від праці в саду . Він подивився їй в очі.
-Все буде добре . Я не буду з ним сваритися. І битись теж . Я просто приведу його до дому . Думаю мені це вдасця .
Айстра дивилась на нього дуже довго. Але рішення Нарциса залишалось не змінним.
-Добре. Сподіваюсь у тебе вийде.
Вона забрала свою руку з його тим самим неначе відпускаючи.
Нарцис вийшов з дому. Він точно знав де шукати. Бо саме в цей парк мама водила їх маленькими. І як він одразу не здогадався що Гіацинт попрямує саме сюди . Десять хвилин пішки і він побачив вже знайомі сілуєти парка. Він знайшов брата за тим столиком де ми з вами його залишили. Він не спішно підійшов до нього і сів навпроти.
- Да це що ? заговорене якесь місце. Приваблює непроханих сусідів
- Ти добре схововався ,-промовив Нарцис намагаючись не встрачати емоційну рівновагу.- Але я знаю де тебе знайти.
Гіацинт відкинувся на спинку лави і перевів на Нарциса зневажливий погляд.
-А я і не ховався . Ти просто не хотів бачити як і раніше.
– Гіацинте, я тут не для того, щоб сваритися. Ми всі вдома хвилюємося за тебе. Лілія… – Нарцис зробив паузу, помітивши, як згадка про сестру змусила хлопця затримати погляд на ньому. – Вона дуже налякана. І ці твої слова про… про маму... Вони її поранили.
– Вона має знати правду, – різко перебив Гіацинт. – Як і ти. Ніхто не розуміє мене, бо всі хочуть жити у своєму зручному світі. Ти, наприклад. Тільки й вмієш що спостерігати, як усе котитися під три чорти.
Нарцис зітхнув. Він зрозумів, що наближався до тієї межі, де будь-яке необережне слово може розпалити сварку. Але мовчати не міг.
– Ти звинувачуєш мене в бездіяльності? А що робиш ти, Гіацинте? Втікаєш? Ховаєшся? Вимагаєш правду, але не можеш прийняти реальність.
– Реальність? – голос Гіацинта затремтів від емоцій. – Ти навіть уявити не можеш, яка моя реальність! Як це – щодня прокидатися з думкою, що ніхто не помітив її останнього крику? Ніхто не зупинив того покидька тод.
Нарцис завмер. Гіацинт підвівся, його очі палали гнівом.
– А знаєш що? Ти хочеш мене зрозуміти? Тоді доведи, що тобі є до мене справа. Доведи, що ти готовий слухати не тільки себе.
-Добре . Пішли зі мною до дому . І там при всіх я докажу що готовий тебе послухати .
- Це ж яким таким чарівним чином будешь робити ?
-Дізнаешься лише в тому разі , якщо підешь зараз зі мною.
- Добре . Цього разу я довірюсь тобі .
Гіацинт повернув голову і подивився на парк. На очі потрапила карусель на яку в дитинстві їх приводила мама.Зараз вона була напів зламана і закрита на ремонт. Прямо як їхня родина зараз.
До дому вони йшли не розмовляючи . І навіть не дивились один на одного. Вже була глибока ніч. Але у вікнах будинку горіло світло. Хлопнули вхідні двері . Айстра сиділа на дивані у вітальні. Вона і не думала йти в свою кімнату поки не побачить своїх онуків. Побачивши хлопців вона прокричала.
-Мак! Хлопці повернулись.
Він вийшов з кухні . Нарцис заговорив .
-Це добре що ви ще не спите. Мені треба вам дещо сказати. Тату , можеш покликати Іриса з Лілією?
-Так.
Мак був дуже здивований , але піднявся на гору за молодшими дітьми. Через декілька секунд вже почулись кроки що вони спускаються.
-А тітки вже поїхали ?
-Так . -Відповіла Айстра -Вони не захотіли лишатись на ніч . Але завтра вони знову приїдуть. Але вже без чоловіків.
-Ну це й на краще.
Мак і молодші сіли біля Айстри .Гіацинт став за ними.
-Люба родино. Ми з Гіацинтом поговорили . Я не можу тобі брате щось довести прямо зараз. Але я даю тобі , і всім вам клятву що не облишу смерть мами просто так. Коли я був малий, мама завжди говорила: "Якщо ти захочеш то зможеш бачити те, що приховане від інших". Я цього ніколи не розумів. Але зараз... Я більше не хочу сидіти й спостерігати, як руйнується наша сім'я. Я хочу чітко бачити що нам загрожує. Для цьго потрібні знання.Я піду вчитись на детектива і наберусь їх там, докопаюсь до істини. Я розумію що зараз це звучить дуже пафосно. Але не відступлю.
-Любий , звучить це все дуже красиво , але поки ти закінчиш навчання пройдуть всі сроки давнини.-Айстра зі здивуванням дивилась на онука.
- Саме тому я екстерном закінчу школу і вже цієї осені поступлю в коледж.
-Оце в тебе самовпевненість. -Гіацинт ророзився сміхом. -Навіть тут , навіть в такій ситуації ти випячуешь своє “Я” .”Я вирішив “,”Я зможу “ …..
-Ну а чого ти від мене хочеш. ?
Гіацинт не слова не кажучі пішов на гору у свою кімнату. Він сів за стіл і відкрив ноутбук перевірити пошту. Там був один не прочитаний лист.
-”Вітаємо Гіацинта Мурелі! Маємо честь запросити вас на навчання у нашому університеті. Вам відкриті такі спеціальності як …”
Гіацинт перечитав лист декілька разів . Він не міг повірити своїм очам. Невже і йому нарешті в чомусь пощастило. Він перечитав абзац іще раз .
“ За необхідності можемо надати гуртожиток .З окремим санвузлом .
-Бінго!
Наступного ранку він вже збирав речі щоб поїхати з цього дому як надалі.
