Душі Елементів: Хаос. Розділ восьмий

Президент Луїра відчайдушно йшла взад і вперед, тримаючись за голову. Її обличчя було спотворене від болю і відчаю. Вона не могла повірити, що посли Небес не змогли зупинити Демона Хаосу.

— Це не може так закінчиться, — прошепотіла вона, немов не вірячи своїм вухам. — Чому Всевишній Покровитель не вживає заходів?

Джордж стояв нерухомо, стежачи за її рухами. Він знав, що зараз ніщо не зможе заспокоїти дівчину, крім якоїсь конкретної ідеї, яка допоможе їм у боротьбі з Демоном Хаосу.

— Всевишньому Покровителю видніше, що робити в тій чи іншій ситуації, — відповів він, намагаючись втішити Луїру.

— Згадала! — різко зупинилася дівчина. — Лист від секретаря Центральної Ради, він має бути тут, — сказала вона, відкриваючи валізу і починаючи витягувати папери.

— Той самий із Небесного телепорту? — поцікавився секретар, поправляючи свої окуляри. — Не хочу нагнітати обстановку, але мені здається, що воно не має вже сенсу.

— Ось! — вигукнула Луїра, ігноруючи слова секретаря. — Чи зможе воно нам допомогти? — запитала вона.

Легким рухом Луїра розірвала конверт. Нервно тремтячими пальцями вона витягла зсередини лист і почала читати.

— Що?! — вигукнула президентка, наче прориваючись через звуковий бар'єр. В її очах читалося здивування і роздратування одночасно, а голос тремтів від люті.

— Що там? — запитав Джордж, але його слова потьмяніли на тлі бурі емоцій, яка розігрувалася перед ним.

— Прочитай! — перервала його дівчина, з силою простягнувши йому аркуш паперу. Очі Луїри виблискували, немов вона готова була вистрибнути зі своєї шкіри від злості.

Джордж узяв аркуш паперу, на якому було написано щось дивовижне, і почав читати вміст у голос:

«Шановна Луїра Готлафе!

Нам довелося вдатися до хитрощів і зв'язатися з Вами через Небесний телепорт, оскільки ймовірність того, що лист дійде до Вас, вища. Я, як і містер Катаджості, стурбовані тим, що відбувається на Вашій території. Ми пропонуємо таке рішення: щоб не допустити поширення агресивної магічної матерії, ваша країна може добровільно віддати половину своєї матерії Крістленду, щоб розподілити магію і не дати їй поширюватися далі.

З найкращими побажаннями,
міністр магії Крістленда Шветен Дюрдіс».

— Це немислимо! — сказала розлючено Луїра. — Поки у Форлесі якийсь демон знищує все живе, Крістленд продовжує слідувати своїм цілям! — закінчила вона і подивилася на Джорджа.

— А чому ти дивуєшся? — згорнув лист секретар і сховав його у внутрішню кишеню піджака. — Це ж Крістленд, вони завжди були такими. Уряд готовий піти на все, аби повернути магію, яку втратили під час Війни Правителів багато тисяч років тому.

— Упевнена, їм це не зійде з рук, — трохи заспокоївшись, сіла Луїра поруч із Джорджем.

Діалог у бункері, глибоко під землею, був перерваний потужним, гучним голосом Демона Хаосу. Його зловтіха над програшем послів Небес була настільки явною, що можна було відчути, як душа починає завмирати від жаху.

— Я прийшла, щоб закінчити розпочате, — Фаресса встала навпроти Центральної Ради Саіртса з гордою впевненістю у своїх словах. — Небесна сволота ув'язнила мене в карцері, коли самі ж послали на Елімат відроджувати життя після Війни Правителів, — її погляд був сповнений люті та презирства до воїнів і тих, хто вижив. — Небесний Сенат думав, що позбулися мене, але вони помилялися. Я тільки починаю свою гру. Ха-ха-ха! — Фаресса залилася злісним сміхом.

— Не так швидко, — з тіні несподівано пролунав старий голос.

— Ще один посол? — Фаресса озирнулася довкола, але не помітила нікого, окрім високого старця, який летів на магічному шлейфі. — Хто ти такий, щоб перегороджувати мені шлях? — глузливо усміхнулася вона.

З мороку хмар пробилося сліпуче світло, що невблаганно наближалося до Фаресси. Але навіть перед такою силою демонеса не зблідла і миттєво створила навколо себе магічний щит.

— Ось і ще один зарозумілий герой, — пирхнула вона й миттєво злетіла вгору. — Ну що ж, зітхнемо разом на останній вершині, — знову перетворившись на Демона Хаосу, вона метнулася вперед, як стріла.

— Це буде твій останній бій, Фаресса! — сказав старий, у якому впізнавали міністра магії Форлеса.

Ніколас Ходжид відчув, як його внутрішній сосуд магії почав наповнюватися енергією. Він заплющив очі, вдихнув глибоко і випустив свою магію у вигляді величезної кулі чистого світла. Магія була спрямована прямо на Фарессу, але вона не залишилася осторонь. Демон Хаосу відбив атаку і направив її назад до міністра магії Форлеса.
Полум'яна куля вдарила міністра прямо в груди, викинувши його в повітря і кинувши на землю, де він лежав без сил.

— Так це й усе, що в тебе є? Здавалося, я мала померти, — насміхався Демон Хаосу над безсилим міністром.

— Вони вже поруч, — прошепотів Ніколас Ходжид, усвідомлюючи, що його кінець близький.

Раптово на темному небі запалилися золотисті смуги світла, розриваючи густі хмари. Чотири фігури спускалися вниз, спрямовуючи потужні потоки енергії з посоха до центру.
Демон Хаосу вирував у шаленстві, немов загрожуючи всьому живому на планеті незворотною загибеллю. Фаресса, втілена в демонічній подобі, вмить огорнула темрявою чотирьох героїв, але виявилася безсилою перед щитом, що покриває відважну четвірку.
Раптом золотисті промені магії вистрілили з рук героїв, утворивши повітряні хвилі, обрушуючись на Демона Хаосу. Фаресса спробувала ухилитися, але марно – золотистий шлейф обвив її, утримуючи на місці.
У цей час герої розташувалися навколо Демона і почали вимовляти слова, створюючи потужне заклинання, що пронизало всі небеса і землі. Магічні кола виникли під їхніми ногами, а золотисте світло магії було видно в сусідніх країнах.
Демон Хаосу спробував вибратися з-під впливу магії, але спроби були марними – Фаресса була слабкішою за невідомих героїв. Сили Хаосу потроху вичерпувалися, і врешті-решт, Демон Хаосу опинився оточений чотирма героями, що сяяли золотим світлом.
«Ти програла», — вимовили вони в унісон, і щойно заклинання завершили, величезний спалах світла осяяв усе навколо.
Коли світло згасло, Демон Хаосу зник, ув'язнений у Темних Небесах на століття, а четверо безстрашних героїв безслідно зникли.