Історії написані лівою рукою
dadavsevil андеграунд ox-культ проект усього з усім та нічим
Чи сповідує Стівен Спілберг ті самі цінності, що і я? Чи розум цього усміхненого чоловіка в окулярах і бейсболці повністю відображає цю культуру?
Вулиці поступово перетворилися на лімінальний простір, через який людина добирається з точки А в точку Б, не зачіпаючи її естетичних переживань...
Карен Грінлі - некрофілка. П'ять років тому вона потрапила в національні заголовки, коли поїхала на катафалку і про неї нічого не було чутно протягом двох днів. Замість того, щоб доставити тіло на кладовище, вона вирішила провести деякий час наодинці з трупом...
Вона завжди заворожувала його, ще з самого дитинства, коли він уперше потрапив у торговий центр, дивна безіменна мелодія. Багатьом пізніше, він порівнюватиме цей досвід з містичним.
Я стою біля вхідних дверей. Будинок здається знайомим, навіть занадто, але я тут уперше. Пам'ятаю, як зійшов із потяга і ось я тут. Холодний вітер завиває поміж дерев, наче мідні труби. Де мій багаж? За дверима чується якась метушня, напевно, мене помітили, спробую втекти.
Ми не їли декілька днів. Але нам потрібно йти. Йти так далеко, щоб нас не знайшли. Сіра земля. Така плоска, гладенька і тільки десь там пагорби та гори. Сіра земля з плямами снігу.
Доволі давно написав цю історію. Вже навіть не пам'ятаю звідки з'явився задум, а записник з матеріалами для історії десь загубив. Тож, історія, ніби, просто є. Хай так і буде.
