Кишкоглотство ще нікому не йшло на користь. Які є рецепти схуднення? Тут наука безсила, просто треба менше жерти.
Дружина стала порівнювати мене зі Шреком, каже, відгодував барило, незрозуміло передом ідеш чи задки. Віджартовуюся, це не пузо, а пагорб слави. А ото нижче, додає, мабуть, могила загиблого вояки…
Почав придивлятися до навколишніх, дійсно, проявилася неабияка проблема сучасності, адже кожен другий зустрічний волоче на собі не тільки жирові курдюки, а й ноги за собою. У дзеркало більше не дивлюся, бо якось мимоволі зиркнув і замалим не втратив свідомість – при зрості метр сімдесят вагою сто двадцять. Вирішив чинити спротив.
Три доби гриз сухарі, запиваючи водою, на четверту, опівночі, прокинувшись, сходив до вітру. Шлях пролягав повз холодильник, погляд прикипів намертво. Психіка не витримала. Заснув щасливий, як немовля…
Нав’язлива ідея схуднення не зникла, навіть посилилася. Закралися сумніви, чи не несе в собі бажання схуднути ознак параноїдальності. Досі мучила схильність до ненажерства, тепер турбує адекватність дій. Проблема…
Після нетривалих роздумів прийшло розуміння недоцільності, вірніше, неспроможності дієтології, як науки – як інструкції, розв’язати проблему лікування. Згадав за спорт…
Згадав академіка Амосова. Котрий рекомендував біг підтюпцем, задля зміцнення серцево-судинної системи. А що – вагу скину, заодно і двигунцю капремонт зроблю.
Потрясся стежкою до кінця городу і трупом звалився в бур’яни… Довго відсапувався в будяках, зрештою, весь у реп’яхах приплентав до хати – ще до сутінків. На ранок так боліли ляшки та литки, що довелося пересуватися зі стільцем поперед себе. Невдалим виявився експеримент…
Через тиждень, не витримавши глузувань коханої, зібрався з силами. Цього разу вирішив підкачати прес і грудні м’язи. Припасував у садку, між двома яблуневими гілками, дебелого ломика, зробив пару спроб підтягнутися. Скоро заболіли руки – довелося зробити перепочинок. Заснув раптово, неначе хто вгамселив по голові молотком.
На ранок не зміг піднести ложку до рота, такого ідіотично-гомеричного сміху ще не чув від прекрасної половини людства. А сусідка, забачивши мої спортивні маніпуляції на імпровізованому спортивному снаряді, змалювала мої гімнастичні потуги досить поетично: чого то він звивається під деревом, запитала у дружини, як гімно на вилах. Довго не міг задрімати в роздумах, як би це розв’язати проблему без зайвих потуг, тобто висратися і не натужитися. Ні до чого не дійшовши, забився тривожним сном.
Наступного дня посварився з сусідом – за межу. Дійшло до бійки. Довго махали кулаками, аж доки не прилетіла серйозна плюха… Травматолог скріпив пащу проволокою, так що зуби було не розімкнути.
Місяць заливав до рота через вибите ікло молоко, двадцяти кубовим шприцом впорскував ріденьку манну кашу. Ще з місяць смоктав цукерки, сьорбав зміїні супчики, зрештою арматуру зняли. Довго не міг членороздільно говорити, белькотів погрозливі неологізми в сусідський бік, вчився плювати. Ненароком глянувши в дзеркало, мало не зомлів – неначе узрів самого Ісуса, знятого з хреста.
Ввечері зайшов до суперника. Мирилися майже до ранку, допоки жінки не відібрали сулію. На ранок випурхнув з постелі, мов метелик, довго тер щіткою оздоровлену пащеку. Довго милувався оновленим профілем в дзеркалі… Дуже сподобався сам собі…
Не все, що боком виходить, несе погані наслідки. Тобто інколи щоб щось здобути, треба дещо втратити.
