Будні периферії (із циклу “Серед пострілів”)
"Буденна суєта буквально заїдає. Та на периферії люд призвичаївся і почувається якщо не радісно, то досить весело."
"Буденна суєта буквально заїдає. Та на периферії люд призвичаївся і почувається якщо не радісно, то досить весело."
Філософія гуманізму і її доця толерантність довели до ручки і старий світ і новий.
У лиху годину Бог напустив на і без того багатостраждальну країну ще одне випробування – привів до влади зелені соплі.
Сучасні селяни дуже цивілізовані — плюнь кому в обличчя, витреться, повернеться та й почимчикує собі далі.
Недавно це було… Спостерігаю, як на вулиці бродяча собака отримує добрячого копняка під зад.
Яка то гордість переповняла нас, радянських людей, коли першим космонавтом став не хтось інший, а наший совєтікус – аж всцикалися!
Дід перед кончиною заповів, щоби на його смертному одрі водолази не з’являлися. Я ще тоді був малий, не вище віника, тож не міг втямити, про що йдеться.
Всі пам’ятають казку, як один липовий майстер спробував майструвати плуга, а вийшов пшик? ,Таких криворуких спеціалістів вистачало у всі часи.
Давно це було… Нахлинуло військо зі сходу привелике… Та була та орда злючою та непереможною.
Нічого особливого.