У лиху годину

У лиху годину Бог напустив на і без того багатостраждальну країну ще одне випробування – привів до влади зелені соплі. Замість того, щоб озброювати українську армію воно, падло, клало асфальт та ганялося за Порошенком. А тепер, гидота, випинає груди колесом, колоте понти на камери та єхидно посміхається. А українська гнидовата мліє від умилєнія, аж всцикається – яке ж то миле створіннячко біля державного керма.  Не Путіна вина – зі звіра який спрос, вина на більшості українців – що вибрали дурнуватого паяца. Одному Господу відомо на скільки б було менше втрат на війні, аби Україна готувалася до неї як слід. А тепер катаймося свіжим асфальтом, скоріше доправляймо убієнних до їхніх пустих домівок. А тепер, дурні убогі, дивіться відосики та пісяйте в труси. Недоумки… Але це ще тільки квіточки, оцей зелений пуголовок ще наробить біди!.. Готуйтеся, люди добрі – апокаліпсис гряде! Недоумки, вата, ублюдочні пристосуванці зроблять свою справу... І знову "мудрий" український нарід проголосує по приколу, знову вибере зелену плісняву. Тут навіть до ворожки не ходить...

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
О. Брама
О. Брама@O.Brama

Нічого особливого.

461Прочитань
2Автори
1Читачі
На Друкарні з 7 лютого

Більше від автора

  • Істина на дні бокалу (із циклу “Есе про все”)

    Істина на дні бокалу. Це ще не істина, лише аксіома. Лише твердження, яке завжди персональне, сформоване конкретною особою, тобто суб'єктивне. Істина на дні бокалу... За яку істину йдеться? Хто сформував цей постулат і що мав на увазі? Мабуть, йдеться про Правду та Брехню.

    Теми цього довгочиту:

    Есе

Вам також сподобається

  • Життя — це гра чи серйозна справа?

    Інколи ми граючись відносимось до життя, та чи це правильно, і до чого це може призвести? Не намагаюся нікого переконати та нав'язати свою думку, просто викладаю тут своє відношення до цього питання.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Вікові кільця

    З кожним прожитим, пронесеним поруч днем відчуваю себе старшим ментально але не сприймаю це за хорошу рису. Починаю бурмотіти, жалітись на довколишнє і дратуватись за першої-гіршої нагоди.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Розклад руху приміських поїздів

    Так так, життя нестерпно продовжувало свій невпинний рух. В своїй голові я сидів наче в приміській електричці, спостерігав невблаганну динаміку пейзажів за склом очей.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Життя — це гра чи серйозна справа?

    Інколи ми граючись відносимось до життя, та чи це правильно, і до чого це може призвести? Не намагаюся нікого переконати та нав'язати свою думку, просто викладаю тут своє відношення до цього питання.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Вікові кільця

    З кожним прожитим, пронесеним поруч днем відчуваю себе старшим ментально але не сприймаю це за хорошу рису. Починаю бурмотіти, жалітись на довколишнє і дратуватись за першої-гіршої нагоди.

    Теми цього довгочиту:

    Есе
  • Розклад руху приміських поїздів

    Так так, життя нестерпно продовжувало свій невпинний рух. В своїй голові я сидів наче в приміській електричці, спостерігав невблаганну динаміку пейзажів за склом очей.

    Теми цього довгочиту:

    Роздуми