Ще раніше, коли Друкарня належала старим власникам, вони не знали, що з нею робити. І прийняли правильне рішення, продавши її та зібравши кілька гривників. Я десь тоді також пішов із платформи — чи то через зайнятість, чи то через брак бажання писати, — але в будь-якому разі мені вже тоді не було що тут читати.
Учора мені треба було скоротати час, і я вирішив знову відкрити сайт: глянути, що тут змінилось, може, знайду щось цікаве. Пів години прогортавши стрічку, я не те що не знайшов нічого цікавого — я не знайшов нічого, що мало б бодай якусь цінність, як не міряй. Тексти на будь-які теми: якісь художні нариси, поради з бізнесу, аматорська психологія, кулінарія, технології, новини, трейдинг, езотерика, естетика, патетика. Що довше я дивився в темряву, то більше паморочилась голова. Може здатися, що розмаїття тем — це перевага, адже можна сортувати за тегами й читати тільки відібраних авторів, проте воно шкодить спільноті, яка мала б органічно виростати зі схожості тем.
Чому формування спільноти важливе для такого ресурсу? Бо всі ці терабайти тексту ніхто не читає. Авторів у десятки разів більше, ніж читачів, тексти летять у смітник швидше, ніж їх устигають прочитати, їх не критикують, на них не посилаються, жодної паралельної дискусії вести не можна, усі закриті у своїх бульбашках. Це розмиття шкодить читачеві так само, як і авторові, а авторові, може, й більше.
Автор — це святе в будь-якому медіа, чи то журнал, чи відео, чи книга. Зараз це особливо важливо, бо гладко писати ШІ вже вміє, і від машинного тексту людський відрізняють тільки позиція та знання справи. Саме знання тут і бракує. Людина, яка не розбирається у фізиці, може написати грамотний текст про квантову механіку, але він буде переказом уже написаного, і читати його я не захочу. Стрічка Друкарні повна саме таких текстів.
Текстам бракує рецензування, а авторам — повітря. Звуження тематики (не кидайте в мене каміння, це лише для прикладу) до суто технічної дало б змогу рецензувати вже написані тексти. Це не обов'язково мають робити адміни, це може робити та сама спільнота, яка сформується з часом, наприклад кворум із найкращих авторів у порушеному питанні. Але це вже мої фантазії.
Тож сумно на це все дивитися: з гідної української платформи, яка на старті затягувала до себе авторів, Друкарня перетворилася на в'язке болото, яке я нікому не хочу радити.
