Тільки що зробив пост у Твіттер, що почав писати більше від руки, і більше особисто для себе — і це так і є. Мій знайомий батюшка, якого я дуже поважаю, і сильно прислухаюся для його слів і порад, сказав мені, що писати потрібно для себе, а Бог нагороджує достойних. Бо коли я взявся за письменництво, то поставив собі ціллю — гроші та славу, а в результаті не отримав ні того, ні того, а тільки розчарування, і небажання писати взагалі, а це погано…
Тепер більше хочеться спокою та мудрості, і справи для душі. Гроші можна заробити іншим чином.
На днях виникла ситуація, що заходив на Work.ua, в пошуках роботи, а натрапив на старого друга. Хотів написати йому листа (вірніше, я це і зробив), і діло, здавалося, було за малим, переглянути його електронну адресу, і відправити лист. Проте, все виявилося не таким райдужним, як мені того хотілося. Щоб переглянути контактну інформацію, потрібно бути зареєстрованим як роботодавець. Воно то можна завести лівий акаунт, щоб глянути, але вже не хочеться бути таким “хитрим”, як був раніше. Тому лист буде припадати пилом у чернетках. Сумно…
Взагалі, я колись хотів писати справжні листи від руки, і листуватися поштою з кимось, навіть намагався, але не склалося… В моєму житті, мабуть, десь всього до п’яти листів, котрі я отримував у конвертах. Якось це мене обійшло стороною.
Вчора надвечір прослухав перше аудіо оповідання на Ютуб… якось я в Тредсі написав, що мені важко сприймати тексти на слух, на що мені відповіли, що я знаходжуся у своїй зоні комфорту, і не хочу з неї вийти. Не знаю, чи це так, можливо… То ж вчора слухав Артура Конан Дойля “Жінка-лікар”. Мені це допомогло, і я спокійно заснув.
Я теж викладаю свої аудіорозповіді на своєму каналі в Ютуб, але більшість озвучена ШІ, лише одна “Вероніка не любила книги” була озвучена професійно людиною. Може трохи розживуся грошима, то замовлю озвучку решти.
