Щастя є!
"Дитячі спогади – це більше ніж просто минуле. Це моменти радості, безтурботності й перші страхи. Як вони впливають на нас у дорослому житті? Думки про себе, свою сутність, для чого ти тут, час і доленосні вибори."

"Дитячі спогади – це більше ніж просто минуле. Це моменти радості, безтурботності й перші страхи. Як вони впливають на нас у дорослому житті? Думки про себе, свою сутність, для чого ти тут, час і доленосні вибори."
Це було на початку десятого класу кадетського корпусу, коли моє життя здавалося мені сірим, безбарвним, позбавленим яскравих емоцій та радості.
Через руки проходять найважливіші моменти життя – вони несуть у собі історію нашого буття.
До 130-річчя Василя Вишиваного, пропоную поглянути на українців очима того, хто не дивлячись на своє кровне походження, мав українську душу та жадав називати себе українцем без будь-якого сорому.
Із чогось завжди треба починати – як у житті, так і в есеї. Розпочну з дитинства, а точніше зі Святого Миколая, чий день ми відзначали донедавна 19 грудня.
Усе минає, але спогади залишаються з нами назавжди. Вони – наше тепло у холодному потоці змін.
Дім, що чекає на тебе завжди. Тут кожен звук, запах і куточок нагадує, що справжнє щастя – це відчуття рідного затишку.
Посмішка — це міст між минулим, теперішнім і майбутнім. Згадайте щасливі моменти, людей, які важливі для вас, і відкрийте своє серце для нових радощів.
Неймовірно теплі та такі знайомі майже кожному з нас спогади про дитинство виринають у пам'яті головного героя твору «Зачарована Десна».
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Історія-спогад про Павла Тичину, як його бачили сучасники
Нещодавно пішли з життя люди, які були останніми провідниками між моїм сьогоденням і спогадами про дитинство в Куп’янську. Це мої хрещені, які залиши
Автобіографічне оповідання-есей на конкурс аніме-фестивалю "Франіме" про мої власні спогади, трохи приправлені авторською придумкою :-)
Продовжуючи традицію терапевтичних текстів, сьогодні - короткий нарис моїх 73 днів в окупації.
Памʼятаю шкільні роки, коли вже не можеш дочекатись того 14 лютого, щоб нарешті освідчитись у коханні хлопцю з старших класів.
Вірю, що життя переможе
Письменниця, поетеса
лікую душу творчістю