Мандрівний ринок
Хоче згадати дитинство? Той тривожний момент, коли вперше попав на справжній український базар. Той гамір, запах, кольори. Заходь, згадаймо разом.
Хоче згадати дитинство? Той тривожний момент, коли вперше попав на справжній український базар. Той гамір, запах, кольори. Заходь, згадаймо разом.
Холодного зимового ранку мама зібралася до погреба набрати дров, щоб розтопити піч. Вже давно настала пора зігріти стіни, чашки в сервізі та сплячу мене.
"Дитячі спогади – це більше ніж просто минуле. Це моменти радості, безтурботності й перші страхи. Як вони впливають на нас у дорослому житті? Думки про себе, свою сутність, для чого ти тут, час і доленосні вибори."
Це було на початку десятого класу кадетського корпусу, коли моє життя здавалося мені сірим, безбарвним, позбавленим яскравих емоцій та радості.
Через руки проходять найважливіші моменти життя – вони несуть у собі історію нашого буття.
До 130-річчя Василя Вишиваного, пропоную поглянути на українців очима того, хто не дивлячись на своє кровне походження, мав українську душу та жадав називати себе українцем без будь-якого сорому.
Із чогось завжди треба починати – як у житті, так і в есеї. Розпочну з дитинства, а точніше зі Святого Миколая, чий день ми відзначали донедавна 19 грудня.
Усе минає, але спогади залишаються з нами назавжди. Вони – наше тепло у холодному потоці змін.
Дім, що чекає на тебе завжди. Тут кожен звук, запах і куточок нагадує, що справжнє щастя – це відчуття рідного затишку.
Посмішка — це міст між минулим, теперішнім і майбутнім. Згадайте щасливі моменти, людей, які важливі для вас, і відкрийте своє серце для нових радощів.
Неймовірно теплі та такі знайомі майже кожному з нас спогади про дитинство виринають у пам'яті головного героя твору «Зачарована Десна».
Вірш описує спогади про творчий процес, де фізичні дотики до фарб і полотна переплітаються з болем і ніжністю, відображаючи емоційну глибину ліричного героя. Через сни та рани він шукає натхнення й любов, занурюючись у мистецтво.
Історія-спогад про Павла Тичину, як його бачили сучасники
Нещодавно пішли з життя люди, які були останніми провідниками між моїм сьогоденням і спогадами про дитинство в Куп’янську. Це мої хрещені, які залиши
Автобіографічне оповідання-есей на конкурс аніме-фестивалю "Франіме" про мої власні спогади, трохи приправлені авторською придумкою :-)
війна триває
лікую душу творчістю
Закулісні історії