Воно було давно, проте було правдою… Тепер всього і не пригадаєш, проте дуже хочеться це зробити. Коли я був юним, то мене турбував лише секс з дівчатами. Ні, в мене були інші інтереси, але від протилежної статі я хотів тільки цього. Якщо пригадувати наше кохання, то, мабуть, будуть тільки постільні сцени, принаймні так сидить у мене це в голові. Я ж хочу пригадати, що було з любові в наших стосунках: від обіймів до поцілунків, від прогулянок парком до походів на концерти.
В цій історії не буде імен – будуть лише ти і я.
Мені щастило зі знайомствами з протилежною статтю, але я був занадто юним, що сподіватися на гаряче продовження у ліжку. Тим не менш, свою цноту я втратив ще до зустрічі з тобою. Як казав Шекспір, той, хто тікає від любові – тому вона вішається на шию. Так з тобою у мене і сталося.
Це був далекий 2005 рік, коли ще у молоді не було мобільних телефонів (вони то були, але не у всіх), і здебільшого ми розмовляли по стаціонарних (або домашніх) телефонах. Такі, знаєте, великі штуки зі слухавкою з дротом, прикріпленого до апарату, які стояли десь у коридорі на столику.
Ти зателефонувала мені перша… твого імені, і хто ти – я зовсім не знав. Але це не завадило нам проговорити до третьої години ранку, чи то ночі, коли ти своїм ласкавим голосом заговорила зі мною пізньої осені о десятій годині вечора.
Ми говорили про все, і ні про що… домовилися про зустріч; і на першому побаченні ми пристрасно поцілувалися у губи. Я писав тобі вірші, розказував байки, і говорив, говорив, говорив. У мене була мета та своя історія, і ти мене любила, як любила подружка Че Гевари.
Ми навчалися у одному шкільному закладі. Я був уже у випускному, а ти тільки перейшла туди. Я був на два чи півтора роки старшим за тебе. І ми любили одне одного. Не знаю наскільки ці почуття були сильними, але вони були взаємними. Мабуть, так люблять лише раз у житті. Хоча я не хочу у це вірити, бо тепер у кожного з нас своє життя. У тебе вже є діти, а в мене, як завжди, є мрія…
Ми ходили на концерти, гуляли в парку, ти навіть водила мене в школу, де раніше навчалася. Ми були усюди.
Ми добре знали одне одного, проте погано знали життя, а життя завжди дає урок таким невігласам, котрі не мають досвіду. Ми могли б жити разом, але ми були занадто молодими. Мабуть, ми прагнули різних речей. Ти хотіла б дітей та тихий сімейний куточок, я ж хотів мандрівки у невідоме та несказане, прагнув досягнень та слави. Тож ми розійшлися…
Розійшлися, та роз’їхалися по різним містам. Тебе чекало сімейне життя, мене ж чекали випробовування та невідомість… з моїми то бажаннями. Я часто тебе згадував та молив Бога, щоб ти повернулася у моє життя. Проте, Богові видніше, що краще для людини. Якби ти була моєю Євою, а я твоїм Адамом, то це неодмінно сталося б. Але тепер у нас різні історії…
Я пам’ятаю твої подарунки, і, сподіваюся, ти пам’ятаєш мої вірші. Однак, це краще забути… сьогодні я лишився останнього, що мене пов’язувало з тобою та нагадувало про тебе – я спалив останню листівку від тебе, з твоїми словами, як ти не хочеш мене втрачати. І знаєш, я вже не хочу любовних пригод, а, мабуть, як ти – хочу простого, щасливого сімейного життя. Чи то набрався досвіду, чи то постарів…
Все минає, минуть і спогади про тебе, і ти вже не згадаєш мене… знаєш, я сьогодні у вечері слухав пісню Scorpions “Still Loving You” із текстовим супроводом, там були слова “… I will be there”, і я пригадав той камінь, наш камінь, де ти чекала мене після нашої сварки. Я подумав про нього, і мені б знову хотілося опинитися там, коли мені було лише сімнадцять, і змінити все.
Я сьогодні лишив коментар одному автору-початківцю, який вагається починати писати після 31 року життя, бо вірить у числа. Я ж деяку пору вірив у хіромантію, і на моїй лівій долоні є кільце Венери, що значить – я можу по-справжньому кохати тільки раз. Мабуть, так воно і було, допоки я не зітер всі спогади про тебе, спаливши ту останню листівку.
Я був злий, без Бога, але був з тобою. Тепер я змінився. І я не знаю, що краще?
