Любов не повинна вимагати самопожертви, принижень і постійного терпіння. Кожна жінка заслуговує на підтримку, повагу та безпеку. Іноді потрібно самій стати своїм власним захистом
Іноді в житті настає момент, коли ти раптом починаєш озиратися назад і розумієш, скільки всього пережила, скільки разів мовчала, коли хотілося кричати, коли всередині все руйнувалося, і скільки разів переконувала себе, що все добре, хоча насправді це було зовсім не так.
У нього були гарні руки. У них було три дні. Чуттєва історія про зустріч, що почалася задовго до того, як хтось з них усвідомив це - і закінчилася раніше, ніж могла б. Про дотик, який не наважується стати чимось більшим, про написані слова, що набули власного життя.
Любов — це надзвичайне почуття, про яке часто пишуть вірші, книги, знімають серіали. Воно безмежне, і, мабуть, немає людини, яка б не відчувала його. Саме воно надихає людей на надзвичайні вчинки й навіть спонукає почати свій творчий шлях.
Коротка історія про простір та час, про місця без назв, але які ти впізнаєш за будь що, про героїв без імен, що блукають у житті, про щось незбагненне та збагненне, але яке завжди тікає від розуміння
Я пам'ятаю дуже багато з мирних часів пов'язаного з тими хлопцями.
Щоб я не думала, але сам той факт, що за тиждень чергова подорож у невідоме, трохи лякає.Здавалось би- все давно вирішено, але.Завжди є ті кляті "але".Всі кордони у нас в голові, однозначно. "Я можу в будь-який момент повернутись..."
Промінь сонця окриляє, ніжність губ — мов цілий світ.Як же хочу пригорнути й у цілунку запалить.Не на мить одну — на вічність, хай летить в часах любов,Поки серце ще не стихло — лине стрілка знов і знов.
Життя заввишки майже 2 м приблизилося настільки, що дихати не залишалося сил. Тільки спазматично ковтати повітря.
Цей вірш пронизаний емоціями втрати і пошуку. Він передає відчуття, коли почуття, які були важливими, з'їдені кимось іншим, і тепер лишається лише спогад про них. Образи біжутерії та вина, притаманні романтиці, але водночас вказують на поверхневість стосунків.
Мій випадок такий: п'ятниця, вечір, приблизно о 6-й годині, я йду з молодим чоловіком по трц і тут один підліток кричить йому щось, мій хлопець не звертає уваги, а він усе продовжує.
Кожне слово і кожне почуття мають свій час. Чи варто мовчати, коли на душі важливо? Часом вчасно сказані слова можуть змінити життя, але іноді мовчання – мудріше рішення.
Кладу душу в свої книги.🫂
