Мене любив тато і зараз любить. Я дівчинка яку так сильно хотіли. Ми жили в скруті. Як і більшість міленіалів. Але не дивлячись на усе що було з нашею сім'єю з родичами, а як же ж без них. Я бачила що тато любив маму, навіть з її деструктивізмом, і я відчувала як він любить мене.
Невже вона знову тут? Ніби минуле привело її сюди. Тоді, коли вовчиця ще була жива. І все було інакше. От якби повернутися в той час... Відчути її живе шурхотіння в собі.
Моя родина – як святковий сервіз, іноді забуваєш, що він в тебе є, але коли згадуєш і дістаєш на свята – не можеш надивитися, бо такий він гарний.
І де знаходиться дім твоєї сестри? — Вже близько, он там, за рогом. Далі дівчина йшла мовчки, ступаючи обережно й насторожено оглядаючи все довкола. На мене ні разу не глянула. Невже я їй зовсім байдужий?
Луму. Останніми днями я почувався спустошеним. Мій звір ніби втратив щось важливе — не міг заспокоїтися. Я теж. Сумував. За тією шаленою вовчицею. З гордовитим поглядом сірих очей, холодніших за лід. З непокірним, впертим норовом, який так і хочеться приборкати.
Яскравий повний місяць світив у вікно, натякаючи на те, що нічка сьогодні буде та, що треба. Вамі-Боро вже відчувала, як її вовчиця вовтузиться і гарчить, проситься вирватися на волю. - Ще трохи, дівчинко, ще трохи та ти зможеш набігатися досхочу!
Де вона? Чому навпроти неї незнайомець? А на ній - сукня для мерців, яка стягує руки та ноги так міцно, що можуть залишитися шрами?
Величне місто, де життя колись пульсувало, перетворилося на пустку, де панує вічна тиша та містична смерть. Це історія кохання, зради та помсти. Помсти, яка,здається, вийшла з-під контролю...
На сайті СПЖ з’явився черговий текст, гордо названий статтею — справжній «шедевр». Йдеться про ту саму Спілку православних журналістів, ресурс, який свого часу СБУ накрила за співпрацю з ФСБ.
У публічному дискурсі зраду часто зводять до "помилки", "спокуси", або навіть до "особистої незрілості". Але причини можуть бути різними - існує також зрада як наслідок емоційного виживання.
Світ давно зауважив: в Росії релігійна свобода опинилася під тотальним контролем і репресіями. Священники освячують ракети, а тих, хто виступає за мир, позбавляють церковного спілкування, іноді — і свободи. Це лише частина системи.......
Росія знищує українські храми, катує священиків і прикриває це «захистом традиційних цінностей». Але за цим стоїть не релігія, а інструмент тотального контролю. Дізнайтесь, хто в Україні допомагає ворогу знищувати свободу віросповідання.
Еллі Райан завжди була народжена для льоду. Фігурне катання стало її життям, а перемога на чемпіонаті світу — єдиною метою після болючої втрати батька, який навчив її ніколи не здаватися.
По традиції, почнемо з загальної інформації про цю бригаду. 126-а окрема гвардійська Горлівська двічі Червонопрапорна, ордена Суворова бригада берегової оборони (скор. 126 обрбо, в/ч 12676) - формування Берегових військ ВМФ російської педерації
Сьогодні на наших очах повторюється найстрашніший кошмар всіх національно свідомих українців - перемовини про нашу капітуляцію. Що це нам дає? Давайте розбиратись.
Вірш передає напружену атмосферу військового життя, зображуючи емоційний стан солдатів, їхніх близьких сутичках. У першій частині описується моменти очікування та тривоги, коли солдати виходять на службу, а жінки відчувають страх за своїх рідних. Спокуса, сльози за рідних, зрада
“Я його пробачила / я її пробачив. Будемо жити далі. Ми живемо далі.” Чи хороша ця історія, коли мова йде про зраду? Ні, не хороша.
Тепер стає очевидним те, що багато наших “союзничків” - готові зрадити нас в будь - який момент.
віршотерапія
