Доброї вам пори доби шановні читачі. Колись давно у мене ви могли побачити статтю про те як наші ВНЗ були і лишаються не готові дистанційного навчання, і як це впливає не просто на успішність студентів, а й на якість отриманих заннь в цілому.
Мене несправедливо звільнили з роботи, де я викладалась на 200%, вірила в ідею, бачила там своє майбутнє. Мене полили брудом. Я пережила хвилю наклепу і досі час від часу отримую нові порції. Разом зі мною ви зненавидите їх. І пробачите. Я сподіваюсь.
Час поговорити про “розкол”, корупцію й тон політичної дискусії в Україні з точки зору поведінкової психології та роботи з масами. Хоча я не дуже хочу писати про внутрішню політику, але контекст змушує.
Так у світі повелося, що зрада стає стабільним станом українця. А все чому? Правильно, тому, що коли українець робить кроки в українській ігровій індустрії — за ними завжди тягнеться довжелезний російський слід. Так було майже від початку...
Я можу спробувати написати короткий твір або сценарій до фільму про поганий вплив пропагандистського телеканалу 1+1. Ось що я придумав:
На прикладі псевдопатріота показуємо як руйнують нашу країну
Я щиро бажаю всім людям які працюють в цій компанії відчути ракетний удар у їх дім. Бажано не один.
Той самий лох, тік в окулярах
