І де знаходиться дім твоєї сестри? — Вже близько, он там, за рогом. Далі дівчина йшла мовчки, ступаючи обережно й насторожено оглядаючи все довкола. На мене ні разу не глянула. Невже я їй зовсім байдужий?
Луму. Останніми днями я почувався спустошеним. Мій звір ніби втратив щось важливе — не міг заспокоїтися. Я теж. Сумував. За тією шаленою вовчицею. З гордовитим поглядом сірих очей, холодніших за лід. З непокірним, впертим норовом, який так і хочеться приборкати.
Яскравий повний місяць світив у вікно, натякаючи на те, що нічка сьогодні буде та, що треба. Вамі-Боро вже відчувала, як її вовчиця вовтузиться і гарчить, проситься вирватися на волю. - Ще трохи, дівчинко, ще трохи та ти зможеш набігатися досхочу!
Ще до початку повномасштабки я написав цю книгу, та переклав її англійською для Амазон. Але зараз настав час її публікувати і в Україні.
Де вона? Чому навпроти неї незнайомець? А на ній - сукня для мерців, яка стягує руки та ноги так міцно, що можуть залишитися шрами?
Вечір приносить не лише прохолоду, а й усвідомлення жахливої реальності. Поки Сіль намагається залякати викрадачів, я розумію: порятунок залежить лише від нас. Бандити вважають нас лише «товаром», але вони ще не знають, що на них чекає.
У цій главі ми ближче знайомимося з Сіль — старшою сестрою Арнота. Поки головний герой лише починає усвідомлювати свою інакшість та наявність магічного ядра, Сіль постає як уособлення перспективного воїна.
Третя глава циклу "Нескінченне життя. Перше переродження". Знайомство з молодшою сестрою - Лісією.
Яничари – добірні воїни султанату, з дитинства навчені мистецтву війни. Їх хапають під час нальотів на спустошені невірними північні та східні прикордоння Залізного муру і змалку піддають суворому бойовому вишколу та ідеологічній обробці.
Зазвичай пекло це вогонь, темрява та страждання. Але навіщо постійно повторювати одне і теж. Може спробувати привнести в цей образ щось нове, щось що небуде обстрактним, а стане конкретним. Щоб замість вездесущого хаосу був жорстокий порядок за котрим бде неусипне око закону.
Ліс дихав ніччю. Тиша була настільки густою, що кожен її крок луною розчинявся між деревами. Еліара не пам’ятала, навіщо сюди зайшла. Пам’ятала тільки білий диск місяця над головою — надто яскравий, майже хворобливий.
У цій частині історії молода берегиня опиняється перед новим випробуванням: на її плечі лягає відповідальність за Коло та його учнів. Попри сумніви, вона береться діяти, намагаючись зберегти довіру й згуртованість спільноти.
Вона прийшла до упиря, щоб врятувати брата. Але все має свою ціну. Інколи, ціна виявляється занадто високою.
Письменник
Тільки починаю писати
Письменник, прозаїк, поет
