Розділ 4, в якому читач може познайомитися зі Школою, де проходить життя і навчання наших героїв, з Майстер - їх неймовірною наставницею, і пані Потоцькою, яку бояться більше. ніж чорта.
3 розділ, в якому головний герой згадує своє мальовниче минуле і трішки філософствує, та його перериває счастливе воз'єднання сім'ї Розумовських. Серцеїд в черговий раз демонструє, за що саме його тримають в Багряному шабаші, а Христина - чому в неї титул кращого школяра.
Розділ 2, в якому Анджей Тхоревич корчить з себе бойового чаклуна з очікуваним фіналом, а читач може трохи пофілософствувати на теми моралі і зла.
Трохи загальної інформації про таких міфологічних істоти, як Потерчата (істоти української міфології).
Початок всієї саги Ш.П.Д.К., в якій читач може познайомитися з Багряним шабашем і заодно зрозуміти за які такі заслуги головний герой отримав прізвисько Тхір.
Вони хочуть помститися: за згублене життя, за соціальну нерівність, а дехто взагалі всьому людству. Їхні бажання, помисли і дії сплелися у вузол життів, з яким доведеться розібратися Анджею Тхоревичу, чаклуну Багряного шабашу, щоб зберегти хитку рівновагу між живими і мертвими.
Трохи розкажу вам про слов'янську істоту Блуд.
Як здолати озлоблену відьму, яку ти вважав сільською недоучкою? Що робити при зіткненні з жахливим монстром, якого створили звичайні люди? І чи далеко падає яблучко від проклятої яблуні?
Що гірше - народитися злом чи стати ним? Які секрети приховує звичайна сільська родина? І яке моторошно зло промишляє на хуторі, що навіть водяний з русалками бояться його?
Багряний шабаш розслідує зникнення дітей в сільскій глушині, ще не знаючи, з яким ворогом зведе їх доля.
Ранок в гостинному домі, як і селі почався з першими півнями. Вілена лежала на краю ліжка. Вона вже не спала. За дверима було чутно метушню. Помічниці господаря прибирали і готували сніданок.
Троє мандрівників їхали по дорозі. Ранок був далеко позаду , день наближався до вечора.
Кам’яна Могила… Стоїть вона над степом, мов велетенський древній звір, що задрімав у віках, і тільки вітер, кружляючи поміж її розколотих каменів, шепоче легенди, які ніхто не сміє переповісти. Говорять старі люди, що час тут не такий, як у світі людському.
Колись, у давні часи, коли світ ще не був поділений між добром і злом, жила собі стара жінка, яку люди називали Бабою Громівницею. Вона мешкала на краю села, у хатині, що світилася дивним теплим світлом навіть у найтемнішу ніч.
- Ти куди це? А ну стій я тобі сказав! Куди це ти з мотузкою подався? Ти що це надумав? Степан зупинися, накоїш лиха! От чортів син, коли потрібно він мене звісно не бачить та не чує, а коли я нишком у хаті хочу вкрасти окраєць хліба, так одразу Домовик, Домовик.
Хто хоч раз ступав на Чернечу Гору в сутінкову годину, той відчував — тут панує сила, невидима, але незламна. Старі люди шепочуть, ця гора стоїть під охороною істот, яких не може побачити людське око. Вони тут віддавна, ще з тих часів, коли тіні були довшими, а світ — молодшим.
Ранок у мандрівників розпочався зі сходом сонця. Куди приведе їх дорога. Кого ще вони зустрінуть на своєму шляху.
Продовження подорожі Вілени і Вирослава . Чим обернеться їх ночівля в лісі .
Амбассадор УДК
il dono della vita
