Українська Міфологія

Чи колись ви задумуватися ким б були в сучасному світі боги? Яку б музику вони б слухали, щоб любили їсти в кафе і куди б ходили?.. Якщо ці питання вас зацікавили то ласкаво прошу.

Чи може відьма кинути демона на напризволяще одного в лісі? Так. Якщо ти вредний, розпаскуджений демон який впертий як баран, а от вродливий як Аполлон.

Після обряду, що пробуджує у Ялозарі силу вогню, Коло поступово занурюється у хаос: учні слабнуть, старійшини розділені страхом.Тим часом Корвин і Ладана вирушають у подорож, щоб знайти рідкісну рослину, здатну зцілити землю.

Після обряду, що пробуджує у Ялозарі силу вогню, Коло поступово занурюється у хаос: учні слабнуть, старійшини розділені страхом.Тим часом Корвин і Ладана вирушають у подорож, щоб знайти рідкісну рослину, здатну зцілити землю.

Після обряду, що пробуджує у Ялозарі силу вогню, Коло поступово занурюється у хаос: учні слабнуть, старійшини розділені страхом. Тим часом Корвин і Ладана вирушають у подорож, щоб знайти рідкісну рослину, здатну зцілити землю.

А Галя вже Кобзар з полиці хапає. Пильно озирається, щоб "нові хазяї" не подумали зайвого — і ррраз! — розірвала на шматки. Закладочки посипались — там і дитячі вірші, і молитви, і образок потемнілий.

Поняття життя після смерті — не просто релігійний догмат. Це культурний код, що формував мистецтво, закони та соціальні норми протягом тисячоліть.

До вашої уваги — гучна колаборація дружби, всебічної підтримки та поваги, мистецький джаз, відкриття тижня, повернення головного дискомена країни та багато іншого в новому випуску щопонеділкового дайджесту «Нова музика тижня», де ваші постійні автори відзначили найцікавіші релізи

Яга мовчки присіла на край ступи. Та була ще тепла — наче пам’ятала справжні польоти. Свобода, дух, нічне небо… усе залишилось десь за кремлівською редакцією.

Трохи загальної інформації про таких міфологічних істоти, як Потерчата (істоти української міфології).

Трохи розкажу вам про слов'янську істоту Блуд.

Колись, у давні часи, коли світ ще не був поділений між добром і злом, жила собі стара жінка, яку люди називали Бабою Громівницею. Вона мешкала на краю села, у хатині, що світилася дивним теплим світлом навіть у найтемнішу ніч.

- Ти куди це? А ну стій я тобі сказав! Куди це ти з мотузкою подався? Ти що це надумав? Степан зупинися, накоїш лиха! От чортів син, коли потрібно він мене звісно не бачить та не чує, а коли я нишком у хаті хочу вкрасти окраєць хліба, так одразу Домовик, Домовик.

Хто хоч раз ступав на Чернечу Гору в сутінкову годину, той відчував — тут панує сила, невидима, але незламна. Старі люди шепочуть, ця гора стоїть під охороною істот, яких не може побачити людське око. Вони тут віддавна, ще з тих часів, коли тіні були довшими, а світ — молодшим.

Саме ніч завжди несе загрозу не тільки таємничістю, а й тим що саме в цю частину дня усі злі істоти наважуються виходити зі своїх сховів та отримують свою силу. І це час не для благочестивих людей.