Чи може відьма кинути демона на напризволяще одного в лісі? Так. Якщо ти вредний, розпаскуджений демон який впертий як баран, а от вродливий як Аполлон. Та тільки в відьом не краса цінується, а розум та слухняність. Без вибриків, принципів що на безглузді привороти він сили витрачати не буде та те що перед тим як робити прив'язку треба обов'язково взяти консультацію в Аріста. Тобто в нього самого.
Та так наш благородний дочірікався що відьма його за шкурку та й копняком під зад вигнала в ліс. Там де його консультації життєво потрібні для ведмедів та вовків.
Сів на пеньочку, хвостик загострений підгорнув під себе та дивується як це ж, так вона, ВОНА проста відьмочка змогла вигнати самого Аріста.
-Це ж просто нечуване жахіття! От і пане ліс скажіть що тепер робити нещасному демонові який все життя батрачив на недолугу відьму? - важко зітхнув та поклав підборіддя на коліна які дотягували грудей. - от так.. Кинула майже свою власну дитину в лісі! Що ж за відьми пішли! Ні совісті, ні сорому!
Довго він вар'ятував поки це не набридло володарю лісу.
Бородатий чолов'яга був лютий тому голосно ідучи вже попереджував про свій настрій Аріста. Але демонові де правила писані? Та ніде.
Аріст сидів та нарікав на свою долю допоки не відчув як дві великих руки лягли на його плечі.
Демон нервово здригнувся та підняв голову.
-Га? А ти ще хто такий? - фиркнув демон дивлячись в зелені очі володаря лісу.
- Ідентичне питання до тебе рогатий. Що ти робиш в лісі та якого дива вар'ятуєш як псих?
Руки на плечах впилися в плечі демона.
-Я?! Та я Аріст! Демон вогню та війни! І мене вигнали з дому як якогось голодранця!
- Як вигнали то було за що. І здається Я вже знаю чому. І співчуваю відьмі яка мала справу з таким честолюбцем як ти...
-Щооо?? - Бурштинові очі округлилися та наповнилися образою та сльозами. - Та я заради неї роги підпилював! Інтер'єр її хатини обновив, бо жила як чорт знаю хто! Клієнтів виганяв коли вона була втомлена! - Сльози градом повалилися з його щік. - а вона поліно необтесане! Навіть не спромоглася дякую сказати!
І як заявив демон з горя та приниження що ворони повтікали з дерев. Володар лісу здивувався такій дитячій поведінці демона якому за десять тисячоліть, але через мить сказав :
- А вона просила?
Аріст замовк на мить і продовжив свою тираду:
- Ні! Але вона занадто горда щоб просити.. Я ж краще знаю що їй треба! - Обурено додав демон та замахав своїм хвостиком. - Ось! Хвостик простуджу і хто тоді лікувати мене буде?!
- Тобі голову треба лікувати а не хвостик - перекрив його володар лісу. - ти повноцінно заслужив на вигнання.
-Що? Я? Та це вона! Власну дитину лишила самого-самісінького на поживу звірам!
Володар лісу пирхнув:
- Таке 'дитятко' навіть звіри не їдять... - потер переносицю - Чоловіче! Яке ти в дупло дитя? Тим більше відьми!
- А що хіба ні? Мені треба любові, смаколиків і тиші!
-Любові, смаколиків і тиші? - володар лісу гримнув - та бити тебе треба та слухати чи дихаєш йолуп!
Аріст подивився на нього та заридав ще гучніше.
- Мене ніхто не любить і я нікому не потрібни-ий-й.. - рюмсаючи пробелькотів він - Їй не треба.. Взагалі не треба нікому такоооггоо де..демонаааа
Його плач вже переходив в дитячу істерику.
-Рогата ти істеричка а не демон.. Як ніхто не любить то ти сам хоч знаєш що таке любов?
-Любов.. Це.. Це коли обіймають.. Говорять що люблять.. По голові гладять.. За хвіст переживають!.. - Аріст наголосив на останьому реченні та вимахуючи хвостом показував всю красу свого причандалля.
- Та що ж ти вчепився за той хвіст, га? Найважливіше в світі це твій хвіст, чи що? - вже розлютився бородань стискаючи кулаки від люті.
-Та хвіст це як рога! Важливо! Щей як важливо! Як це демон без хвоста.. І який ж я буду? Як свиня в дощ!
- Та тихо ти будь, модник дубовий.. Дали б тобі лапух заді, лапух зпереді і не викаблучувався б.
- Я вам що папугас якийсь?! Я демон! Демон! Благородне створіння пекла! А не ваш якийсь там запрілий лісовик- фиркнув демон та шморгнув носом.
- Які ми нюні, сам б голяка бігав в ночі по лісу щоб такий йолупів як ти лякати?
-Лісовик голяка бігає?.. - демон з цікавістю оглянувся шукаючи лісовика.
Володар лісу лишень очі закотив.
- От скажи ти таким народився чи курси проходив десь? - а потім хмикнув та зловив демона за вухо - а ти дивися а то як відведу до кікімори вона й голяка може та тільки щоб потім не тікав сам з голим місцем звідки хвіст росте. - прошепотів він в саме вухо стискаючи пальцями шкіру.
-Ой, ні, ні не хочу.. Дякую..
- То сидити тихо і кліпай. - фиркнув старий відпускаючи вухо.
- Демони не кліпають. - буркнув Аріст.
Володар лісу подивився на нього та хотів ще щось сказати але зрозумів що без толку. Тому опустився до рівня його очей та заговорив:
- Так хлопче, якщо серйозно що мені з тобою робити? Га?
Демон налякано подивився на бороданя.
- Нічого, від ведіться мене до моєї відьми. - буркнув він.
- Ой ні, поки я з тебе людину не зроблю взагалі тебе небезпечно випускати. - та зловив погляд Аріста кривий та незадоволений - про людину Я так для слова.. Точніше нормального демона а не істеричку з рогами.
- Я не істеричка!
- Перепрошую папугас з хворим хвостиком.. Пішли нещастя на копитах. - розвернувся щоб піти до своєї хатини з думкою що Аріст не дурень і сам піде.
- В мене ноги! І я нікуди не піду! - фиркнув демон.
- Не дратуй мене хлопце. Підняв свою гравітаційну точку і пішли. .
- Мовчи сом річковий.
Так ці двоє ішли.. Що дойшли до хащів ожини. Володареві лісу ніц немає, іде собі та навіть увагу не звертає. А от Аріст знову починає свою баладу.
- Іч! Ти що грейдер що ідеш так наче там немає колючок! - через зуби сказав демон тримаючись за роги та максимально намагаючись обходити одижину.
- Ні. Не грейдер. Я просто в чоботах іду, вже перепрошую не модних але міцних. - фиркнув бородань. - ну а ти як хочеш грати грецького бога який по хащах не ходить то давай. Вперед. Зевс Карпатського розливу.
Кінець ꕤ
