Зовсім нещодавно видавництво «Стилет і стилос» випустили переклад книги по Близькому Сходу, яку я, звісно, заздалегідь передзамовив. Подумалось, що якраз приїде до мене, поки сидітиму в Херсоні. Не прогадав.

Світлофори створили лише з сотню років тому після першої світової, але достатньо швидко ввійшов в обіг та нашу буденність, на сьогодні нам навіть не спадає на думку, що життя без них було б можливим. Утім, як виявляється, життя без них ще й як можливе, що й показує Джеймс Скотт.

Яка одна з найбільш цинічних речей живе та процвітає в нашому світі? Аналіз вигод і витрат. Розглянемо яскраві приклади безликого розрахунку безцінного, як вигляд з вікна, природа і т. д., в чому нам допоможе відомий антрополог Джеймс Скотт.

Тихе, невибагливе повсякденне неповинування вислизує з-під уваги істориків, так як зазвичай не згадується в архівах, не розмахує прапорами, не має керівників, не пише маніфестів та не має постійної організації. Розглянемо ж приклади цього неповинування, які наводить Джеймс Скотт.

Жак Ле Ґофф — відомий західний медієвіст, який протягом ХХ ст. видав багато видатних робіт, де одна з головних концепцій полягає в довгому Cередньовіччі. Сьогодні ж ми пройдемося по нарисам збірника «Середньовічної уяви», що мене найбільше зацікавили та вразили.

Гробниці та загалом поховання... що ж вони з себе представляють? Часто зустрічається тлумачення, що вони напряму пов'язані зі спадковою аристократією. Утім, читаючи книгу Ґребера та Венґрова запевнився в протилежній точці зору, де все зав'язано на сезонності.

Коли заходить річ за стародавні міста, по якимось дотепним причинам ієрархія сприймається як природній стан речей. Нюанс же полягає в тому, що часто на це навіть немає вагомих доводів. Розглянемо ж це на прикладі одного з величних міст - Теотіуакана.

Люди сучасності, середньовіччя, або навіть минулого століття — всі думали і сприймали речі по-різному. Утім, що можна сказати точно з приводу сприйняття, так це те, що дивлячись на минуле в нас нема потреби обирати між егалітарним чи ієрархічним початком людської історії.

Коли заходить мова про поширення цінностей по світу в нас автоматом проскакують думки з приводу того, що вони обов'язково приймали комерційну форму. Утім, відсутність уяви не виправданням. В цій вирізці, засновуючись на етнографічних дослідженнях ми побачимо багатість цих шляхів.

Ну що ж, повертаємося до безсмертної [поки] теми, а саме того, як бачили колонізатори чи, наприклад, єзуїти туземців. Зокрема, від яких відповідних звичок по їхньому відношенню варто було б давно відмовитися, побачив ширшу, складнішу картину.