Яка одна з найбільш цинічних речей живе та процвітає в нашому світі? Аналіз вигод і витрат. За логікою людей, які його вводили та використовують на сьогодні, все можна виміряти в грошовому еквіваленті й зрозуміти таким чином окупаємість на наступні роки. А за скільки ви готові знищити ліс? Кажете він безцінний? Тоді він нічого не коштує, цей момент ми викреслимо з розрахунків. В будь-якому разі новий готель Буковелю принесе більше грошей. За прикладом поважного ставлення до природи йти далеко не треба й в Одесі. 22 листопада 2019 року на узбережжі одеського пляжу "Дельфін" затонув танкер Delfi. Тільки наприкінці серпня 2020 року нафтовий танкер почали прибирати з берега. Звісно, викид нафтопродуктів ставався неодноразово та кожного разу покривав більш ніж 50 квадратних метрів води. Зрештою, пролежав танкер на узбережжі 293 дні, а прибрати його не могла тягуча демократія та бажання кожної сторони вставляти палки в колеса, незважаючи на всю надзвичайність ситуації. Евакуація Delfi обійшлася у понад 500 тисяч доларів та перевищила суму, вказану у контракті, сказали в компанії, яка займалася евакуацією. Щодо загальної суми збитків, завданої забруднюючими речовинами, то її оцінили в 16,3 тисячі доларів. Саме таку суму збитків нарахували власнику танкера. Пізніше, в кінці вересня, голова Держінспекції України Андрій Мальований скаже, що подібного не вистачить, аби компенсувати завдану екології шкоду. Судячи з усього, ми почали не іронічно забувати та приймати як належне в сучасному, цивілізованому світі, що все можна виміряти в грошах. А якщо й не можна, на провсяк поставимо суму повище.
Дозволю собі навести великий відривок з роботи Джеймса Скотта, що описав цю проблему як неможливо краще та яскравіше. Попускаючи прихильників точних розрахунків, наведені автором слова Ейнштейна дійсно є істинними: «Не все важливе може бути підраховане, і не все, що може бути підраховане, дійсно важливо».
Те, як спірні твердження проникають у саму структуру більшості оцінок якості та кількісних індексів, може проілюструвати приклад з іншої сфери соціальної політики. Аналіз вигод і витрат, який вперше застосували інженери французької Школи мостів і доріг, тепер на повну використовується різноманітними агентствами з розвитку, структурами, що займаються плануванням, інженерним корпусом армії Сполучених Штатів та Світовим Банком практично у всіх їхніх проектах, і є яскравим підтвердженням всього вищесказаного.
Аналіз вигод і витрат являє собою набір методик, за якими оцінюється швидкість окупності конкретного проекту — дороги, мосту, дамби, порту і т. д. Для цього необхідно, щоб усі витрати та отримані вигоди були монетизовані, щоб їх можна було порівняти. Тому витрати, пов'язані, скажімо, із загибеллю якогось виду риб, зі втратою гарного ландшафту, зі скороченням робочих місць або із забрудненням повітря, якщо ми збираємося їх включати в аналіз, повинні бути виражені в доларах. Для того, щоб це здійснити, потрібні героїчні припущення. Так, для того, щоб оцінити, скільки коштує мальовничий краєвид з вікон, мешканців запитують, скільки вони готові додатково заплатити як податки за те, щоб зберегти цей вид. Названа ними сума береться до реальної вартості! Якщо рибалки продають рибу, якій загрожує загибель через будівництво нової греблі, то втрата прибутку входить у аналіз витрат. Якщо рибу не продають, то в аналізі вона не враховується. Можливо, скопи, видри і крихали і засмутяться від того, що їм не буде чим харчуватися, але в рахунок йдуть тільки втрати для людини.
Витрати, які не можна монетизувати, до аналізу не включаються. Наприклад, коли індіанське плем'я відмовляється від грошової компенсації та оголошує, що могили їхніх предків, які будуть затоплені в результаті будівництва дамби, «безцінні», це не відповідає логіці аналізу вигоди та витрат і тому не враховується. Все — і вигоди, і втрати — має бути зведено до спільного знаменника і представлено в грошах, щоб можна було розрахувати окупність: вид на захід сонця, форель, якість повітря, робочі місця, рекреаційні зони, якість води. Найгероїчнішим припущенням в аналізі вигод та витрат, ймовірно, є оцінка майбутнього.
Ось чому методи перевірки, при яких необхідно досягти максимальної об'єктивності шляхом придушення будь-якої самостійності, являють собою і апофеоз технократії, і її прокляття. Кожна така методика — це спроба замінити підозрілі й недемократичні дії професійних еліт на прозору, механістичну, очевидну і, як правило, засновану на кількісних показниках процедуру оцінки. Обидва варіанти згори до низу сповнені протиріччями, оскільки ця нова методика також стала відповіддю на політичний тиск — цей галасливий народ прагнув процедур прийняття рішень, а отже, і розподілу благ, які були б відкриті, прозорі, тобто в принципі доступні.
Хоча аналіз вигод та витрат є відповіддю на політичний тиск мас (і в цьому полягає перший парадокс), його успіх повністю залежить від зовнішнього вигляду — нібито він абсолютно поза політикою, об'єктивний, неупереджений і скидається на науковий. Звичайно, під цією личиною аналіз вигоди та витрат має суто політичний характер, захований у методиках розрахунку. Він визначає, що вимірювати насамперед, як це вимірювати, яку шкалу вимірювання використовувати, як і «скидати з рахунків» і «порівняти», як переводити спостереження цифри і як використовувати ці цифри у процесі прийняття рішень. Паруючи звинувачення в упередженості та прикрашанні, ці методики — і в цьому полягає другий парадокс — блискуче справляються з впровадженням на рівні процедур та умов підрахунку певного політичного порядку денного, що робить його подвійно непрозорим і недоступним.
Коли політична атмосфера сприятлива, методи на кшталт єдиного тестування, аналізу вигод та витрат, і навіть коефіцієнта інтелекту виглядають так само солідно, об'єктивно та безперечно, як показники артеріального тиску, температури тіла, рівня холестерину та кількості еритроцитів. Ці показники абсолютно знеособлені, а щодо їх тлумачення, то «лікарю видніше».
Створюється видимість того, що вони усувають із процесу прийняття рішень вибагливий людський чинник. І справді, у міру того, як ці методики та їх глибоко укорінені та відверто політичні передумови стають загальновизнаними, вони обмежують простір для чиновницького зловживання. При звинуваченні в упередженості чиновник може заявити, і певною мірою це буде правдою, що він «лише натискає на кнопку» аполітичної машини, яка приймає рішення. Таким агрегатам життєво необхідний захист як пояснень, чому їх обгрунтованість менше хвилює суспільство, ніж стандартизація, точність і неупередженість. Навіть якщо індекс наукового цитування не може виміряти якість роботи вченого, навіть якщо результати на єдиному централізованому тесті не вимірюють рівень знань учнів або не передбачають їх успіх у коледжі, кожен із цих способів оцінювання є неупередженим і точним суспільним стандартом, прозорим набором правил і цілей.
Найбільша вада всіх цих адміністративних технологій у тому, що в ім'я рівності та демократії вони служать величезній «аполітичній машині», яка виводить зі сфери суспільних відносин багато питань, що підлягають громадському обговоренню, і довіряє їх у руки технічних та адміністративних комітетів. Вони перешкоджають потенційно важливим та корисним дискусіям на соціально-політичні теми — про значення розуму, про обрання еліт, про цінність рівності та різноманітності, а також про мету економічного зростання та розвитку. Загалом, ці технології — засіб, за допомогою якого технічні та адміністративні еліти намагаються переконати скептично налаштовану громадськість (виключивши при цьому її з обговорення) у тому, що вони не дають нікому переваг, не роблять свавілля, а лише неупереджено виконують прозорі технічні розрахунки.
