Міфологія – сукупність міфів певних людських спільнот. У кожного народу вона своя, так, як і традиційне уявлення про міфологічних істот. Ми розглянемо значення русалки в українській міфології.
Хто ж такі русалки та які є їх види?
Русалка - молода водяна красуня, котра живе на дні ріки в чудових кришталевих палатах. Ними стають дівчата, що не дожили до одруження; наречені, які не дожили до весілля; жінки-самогубці; немовлята, що народились мертвими, або не дожили до хрещення. Тоді вони ставали духами і могли прибирати різних образів: голі дівчата, щурі, жаби… Також вони не залишають слідів, що лише підкреслює їх загадковість. Насправді, думки про русалок серед народу різняться: одні вважають, що вони - язичницьке божество, яке сприяє плодючості й урожайності, інші – уособлення небезпечної водної стихії.
Народна міфологія розрізняє декілька видів русалок. Окрему різновидність становили мавки, лоскотниці, повітулі, мертвушки. Вони мають ноги, люблять гойдатись на гілках дерев і бігати лісом з розплетеним волоссям, голими, або вдягнутими у білі сорочки. Але ми з вами розглянемо тих, кого звикли бачити у фільмах, мультфільмах, книжках та іншому. Русалок, у яких нижня половина тіла має вигляд риб’ячого хвоста. Їх називають німфи, серени, удни, русалки. Чи справді вони такі добродушні, як, наприклад, у мультику «Русалонька»?
Як виглядають і коли виходять на берег?
Зазвичай вони живуть у воді, але влітку виходять на берег і навіть залізають на дерева. Також уночі, коли сходив місяць, вони виходять на берег, водять танки та чешуть коси.
Наш народ звик їх вважати молодими, веселими та привабливими створіннями, що співають веселі пісні. Їх зображають з довгим волоссям кольору морської води або водоростей. Їх очі, синього, зеленого або морського кольорів, випромінюють магію. Мають стрункий стан. Шкіра їх молочно-біла або блакитно-синя. Обличчя бліде. Їхні хвости прикрашені лускою та можуть бути різних відтінків: від зелених та синіх до золотих та срібних.
Чим небезпечні?
Вважалось, що після Трійці можуть насилати дощ, бурю, град, здатні влаштувати посухи. Поява русалки у води, що розчісується або плескається, знаменує біду. Дехто вважав, що вони тягнуть людину на дно, топлячи її.
Купатись русалки люблять при ранкових та вечірніх зорях, опівдні та опівночі, тому такий час вважається небезпечним для купання.
Однак, не всі вони такі небезпечні. Існують, принаймні у міфології, так звані берегині. Вони рятують маленьких дітей, що впали у воду; допомагають мандрівникам знайти дорогу. Але коли водойми забруднюються вони перетворюються на злих русалок – лобаст.
Міфи про русалок досить поширені й досі, однак, змінені для здобуття потрібного враження на читачів та глядачів. Чи вірити у цю істоту з демонології – ваше право. Однак, це наша міфологія, наша історія та віра у них наших предків. Популяризуйте наші міфи, пам’ятайте про них, і не плутайте з іноземними. А я сподіваюсь, що цей довгочит був цікавим для вас!! Бережіть себе.
Наш з Ріанною телеграм канал @osilhouettes.
