Мабуть, ви хочаби раз чули про книжку “1984” Дж. Орвелла та що вона жанру антиутопія. Але ж що характерно цій “антиутопії” й її протилежному жанру “утопії” та як вони зʼявились. Давайте розглянемо це у сьогоднішній статті.
Утопія – художнє зображення ідеального, або наближеного до нього суспільного устрою. Це слово означало прекрасне, однак нездійсненне майбутнє. Країна, яка описувалась у жанрі утопії, була досконалою, країною мрій про щастя. Розрізняють такі види утопій: комуністичні, ліберальні, християнсткі та ін. Соціуми описувались закритими(острів…) та глобальними(країна…); поміщались у минулому, часто альтернативному, сьогоденні, або в майбутньому суспільстві.
Поява утопії —
В утопічній літературі відбилася суспільна потреба в гармонізації відносин між особистістю та суспільством, у створенні таких умов, коли б інтереси окремих людей і всього людського співтовариства були злиті, а надривні світ протиріччя розвʼязались б загальною гармонією. Вперше поняття “утопія” зʼявилось у творі Т.Мора “Утопія”(так називався острів на якому було створене ідеальне суспільство).
Особливості —
Ідеальне суспільство, в якому всі задоволені світоустроєм.
Практично відсутність конфліктів.
Характерні демократія, взаємоповага, чесна праця і винагорода за неї.
Присутній підтекст із аспектом, або недоліком, який руйнує картину “раю на землі”.
Історія може мати в основі інший жанр, але побудована з елементами утопії.
Приклади —
“Місто сонця” Т. Кампанелла, “Христіанополь” Ф. Бекон, “2440 рік” Л. Мерсьє, “Вісті нізвідкіля” В. Морріс, “Закон свободи” Дж. Уінстенлі та ін.
Антиутопія – критичне зображення державної системи, яка йшла проти принципів справжнього гуманізму. Її ще називають негативною утопією. Тобто, антиутопія - протилежний жанр до утопії. Вона відтворює картину трагічної реальності, дає тотальне заперечення як дійсного, так і можливого варіанту майбутнього. Мета антиутопії – попередити.
Поява антиутопії —
До її появи призвела проблема здійсненності-нейздісненності утопії. Сама антиутопія існувала ще з античності, тобто, скільки, скільки і утопія. Формально вона мене свій початок від сатиричної традиції Дж. Свіфта, Ф. Вольтера, І. Ірвіна, С. Бутлера. Кожен автор, що пише у цьому жанрі, говорить про втрату моральності, про бездуховність сучасного покоління.
Особливості —
Суспільство під тиском авторитарної(часто) влади.
Війни, конфлікти, люди йдуть один проти одного.
Суспільстві характерні хаотичність, нерівноправність, відсутність свободи слова і дій.
Часто такі історії слугують попередженням того, що може статись у майбутньому якщо певні аспекти сучасного світу виходять із під контролю.
Історія може мати в основі інший жанр, але побудована з елементами антиутопії.
Приклади —
“Дивергент”, “Голодні ігри” В. Рот, “451* за Фаренгейтом” Р. Бредбері, “Червона зона” А. Чапай, “Той, що біжить лабіринтом” Дж. Дешнер, “Знищ мене” Т. Мафі та ін.
Важливою ознакою для цих двох жанрів є прогнозуючий характер. Утопія та антиутопія націлені на реальність, яку потрібно змінити, вказати, як треба проводити ці зміни.
Ось так ми розглянути два такі різні, але в той момент такі схожі, жанри. Сподіваюсь, ця інформація була цікавою для вас, та ви дізнались щось нове про утопію та антиутопію. А зараз нам час прощатись. Бережіть себе!
Наш з Ріанною телеграм канал – @osilhouettes
