МИНУЛЕ-МАЙБУТНЄ
Агент обережно визирнув із кабіни машини часу, замаскованої під звичайний сміттєвий бак.

Агент обережно визирнув із кабіни машини часу, замаскованої під звичайний сміттєвий бак.

У місті, де стендап перейшов під контроль, а регіт — під ліцензію, відбувається щось більше, ніж зникнення коміків. Це притча про сміх як форму опору, про сцену, яка світиться навіть тоді, коли світ мовчить. І про Цецерлег — столицю того, що не здалося.

Її світ народжувався в океанських проєкціях, стираючи межу між справжнім і бажаним. У в’язниці, куди людство саме себе заключило, Аліса хотіла знайти відповідь на єдине питання: чому?

Пролог з книги, в якій нарешті поставлено крапку. Події відбуваються за кілька років від основного сюжету. Ізольоване місто, наповнене кількома тисячами «безсмертних» нащадків цивілізації, невтомно працює з єдиною метою — звільнити Землю від Темряви, що знищила майже все людство.

Це мій перший довгочит — відверта розмова про першу книгу в жанрі посткіберпанк “Емпатус-Х: сльоза Титана". Неочікувано глибоку і неоднозначну. У довгочиті — метарозмова з моєю героїнею...

Як зробити людей тупішими заборонивши книги і чому ми вже на крок попереду до цього?

Світ у якому ельфи, гноми та інші нелюдські раси співіснують із людьми і зазнають дискримінації. Світ жорстоких культів та несправедливості. Чи знайдеться хтось, хто покладе цьому край? Хоча б спробує. Історія-експеримент, спроба схрестити фантастику із фентезі.
Як можна випробувати суспільство? Як пробудити бажання до опору, співчуття та солідарності? Як пережити масштабне лихо, проте, навіть, вкінці «метафоричного бою» знайти сенс для подальшого існування.. знайти те, заради чого варто жити

Події розгортаються в Океанії, одній із трьох глобальних наддержав, де громадяни повністю підпорядковані державному режиму, очолюваному безжальним Великим Братом. Партія контролює кожен аспект життя суспільства, де навіть думки не можуть залишитися вільними.

Про не далеке й не світле майбутнє, де в простих людей відібрали будь-який вибір, навіть між поганим та поганим.

Привіт. Вирішив викласти сюди кілька старих рецензій на твори на Аркуші, які писав ще минулого року. Стосовно цієї рецензії, вам може здатись, що я багато критикую за те і за це, але хочу підкреслити, що попри все текст мені скоріш сподобався і точно вартий уваги

Утопія та антиутопія - наче різні, але водночас схожі жанри. Та яка ж у них мета у літературі?
До неба і вниз – в нічній темноті Орлиний політ, мов дикий ведмідь Ти загнаний тут – малюєш свій світ У безліч зірок – до неба і в низ До неба і в низ – без часу ця мить Ти йдеш на пролом та сили не ті Мов осінній листок у шаленій грі Летиш до небес і падаєш в низ
Фантазійна антиутопія натхненна Кримом. І як зазначено в самій книзі — один із перших кроків назад, до нашого Криму.

Мандрівник світами антиутопій
Письменниця, поетка, мрійниця