Усі митці трохи стервятники, ми використовуємо все, що можемо: біль, страхи, власні та чужі, навіть трагедію. Цинічно? Може й так.

Все надто правильно. Йому не гаряче і не холодно, йому тепленько, тобто ніяк. Ілюстрація - допитливий писак (телеграм @worthless_child)

Ніхто в нього не вірить, не зводить величні храми на його честь, не звертається з молитвою. Його оракули, найточніші в світі, давно замовкли, більше ніхто не боїться його смертоносних стріл. Чому він досі живий, якщо йому стільки років ніхто не вклоняється?

Про не далеке й не світле майбутнє, де в простих людей відібрали будь-який вибір, навіть між поганим та поганим.

Можновладці з пафосними іменами давніх богів усього лише люди, а людям властиво робити помилки. Іноді ці помилки фатальні та призводять до жахливих наслідків. Так само, як і викривлення істини.

Варіація на тему міфу про Дедала. З, як то кажуть, "притаманною канону жорстокістю".

Трагікомічна історія кохання комп'ютерного вірусу, який вважає себе дівчиною на ім'я Ясміна, до живого хлопця Романа.

Ви не уявляєте, яким убивчим може бути Сонце. Нічого, скоро дізнаєтесь.

Докори сумління мені не дошкуляють. Я такий як є, хіба, скажімо, койот почувається винним у тому, що він когось роздер? Це для нього цілком природно.