музичний супровід для прочитання (ставити на мінімальну гучність)
ㅤㅤЧерв’як у голові — це модно. Майже кожен в оточенні Аврори вже мав такого у своїй макітрі. Вона ж була однією з тих, хто ставився до цієї дивовижі насторожено і не поділяв загального захвату. Абсолютно здорова реакція будь-якої критично мислячої людини — не хотіти пускати собі в голову якусь мутовану електричну гусінь, як вважала сама Аврора. Тоді вона ще марно вірила, що людство, з його любов’ю до всіляких конспірологій, страхів перед чіпуванням та всюдисущим контролем уряду, не залишить шансів на існування настільки клішованій срані. Як же вона помилялась...
ㅤㅤЛюдство завжди було стадом, тож варто було дивовижній біотехнології, останньому слову науки і трансгуманізму, з’явитися і голосно заявити на весь світ, що зробить життя кожного райдужною казкою всього за якісь 200 баксів, кожен волоцюга кинувся віддати за неї останні виклянчані у перехожих гроші.
ㅤㅤ«Рутбуст», або, як його називали в народі, мозковий черв’як, обіцяв своєму «носію» полегшити життя, зробити його зручним і щасливим. Винахід, що з’явився зовсім нещодавно, швидко розповсюджувався, розвивався та набирав шаленої популярності на кожній точці планети — попри суперечки щодо його людяності та етичності, попри численні теорії змови й зради, що вирували навколо нього щодня. Але час і вірусність придушували будь-який спротив.
ㅤㅤОдразу після підселення такого в мозок через вухо людині ставало легше думати. Черв’як також був другом і міг говорити зі своїм власником, допомагаючи у всьому, що завгодно. Черв’як знав усе, бо мав доступ до інтернету та відкривав безмежні можливості, чим насправді дуже спокушав.
ㅤㅤАврора й сама кілька разів серйозно задумувалася над тим, щоб стати щасливою власницею розумного черв’яка в голові, але щоразу знаходила в собі страх, який її зупиняв. Вона була художницею, творчою особистістю, звиклою знаходити прекрасне в усьому та спостерігати, як змінюється світ. У черв’яках вона не бачила нічого прекрасного.
ㅤㅤТворці технології запевняли, що вона абсолютно безпечна, адже рутбусти були настільки досконалими, що навчалися самостійно і починали цей процес лише після «підселення». Це нібито виключало можливість програмування черв’яків або будь-якого дистанційного керування ними. Після того, як біороботи вступали в симбіоз із людським мозком, вони ставали частиною особистості носія, поступово наділяючи його креативністю та геніальністю.
ㅤㅤСамі черв’яки прогресували шаленими темпами. Вже за кілька місяців вони змогли пришвидшити розвиток людства на десятки років. Завдяки поступовому доступу до всіх знань світу людям більше не доводилося витрачати час на самостійне навчання. Більше не треба було ходити у школу чи університет, більше не треба було постійно щось ґуґлити, увесь досвід і знання людства були у твоїй голові і ти міг як завгодно їми користуватися.
ㅤㅤІз часом Аврорі ставало дедалі важче чинити опір, як і всім іншим, хто не поспішав підселяти собі рутбуста. Було складно влитися в коло спілкування носіїв, адже їхній рівень навіть звичайної розмови вже суттєво відрізнявся. Надто високо і заумно, хоча самих носіїв це не хвилювало, їх мало що хвилювало, вони виглядали такими щасливими.
ㅤㅤСамі черв’яки як продукт давно пройшли шлях від неприйняття й недовіри до повсюдного визнання. Від них ніхто ще не постраждав, не втратив здорового глузду, вони не захоплювали свідомість, а лише покращували життя і світ. Вони настільки всім подобалися, що жоден із носіїв навіть не замислювався, як позбутися їх у разі потреби.
ㅤㅤТого лютневого вечора Аврора піддалася стадному інстинкту — вона підселила собі черв’яка. Замовивши його за ціною горнятка кави, сіла й приставила активатор до бічної спайки повік. Процедура підселення нагадувала лоботомію. От тільки лоботомія була жахливим варварством і пережитком минулого, а мозкові черв’яки — прогресом і кроком у світле майбутнє. Аврора слабо вірила в ці пропагандистські тези, але не хотіла ставати ізгоєм у чудовій новій утопії, яка мала настати вже зовсім скоро.
ㅤㅤТворці технології казали правду — черв’яки дійсно не підводили й продовжували виконувати лише свою основну задачу. Проте підвели люди. Утопії так і не настало. І ні, не тому що машини повстали чи навчилися захоплювати контроль. Носії, як і раніше, повністю контролювали себе — просто вони більше цього не хотіли. Розвиваючись, черв’яки дозволяли легко отримати щастя, любов, задоволення — усе, не встаючи з дивану. І дуже швидко це знецінилося. Все навколо знецінилося. І саме це почало зводити з розуму.
ㅤㅤЗалишалися ті, хто не були носіями, але для носіїв вони також більше не мали значення, як і будь-які їхні спроби допомогти. Вони були занадто не на рівні. Носії розуміли, що розвинених черв’яків ніяк неможливо витягти з мозку.
ㅤㅤРозпочався хаос. Люди, не маючи змоги позбутися свого дивовижного прокляття, почали вбивати одне одного, чинити жахливі речі з собою та іншими, пробувати все, аби відчути хоча б щось без допомоги клятих черв’яків. Аби почуватися живими. Дивовижний новий світ почав горіти і це ми його підпалили. Людство почало самознищуватися, маючи всі знання світу й можливість бути щасливими, коли їм самим заманеться. Аврору вбили вчора, через три роки після того, як вона стала носійкою. І насправді вона була вдячна. Біль і смерть були хоча б чимось, що вона відчула за цей довгий час...
Це було щось прекрасне.
