Пройшов майже рік з дня нашого невдалого полювання. За цей час ми трохи підросли, і не тільки зростом, а й в навичках. Сіль вже стала досить серйозним суперником для батька, а я все ніяк не міг з нею зрівнятись в мистецтві володіння мечем. Лісія була дуже здібна в крижаній магії, менше ніж за рік могла чаклувати чи не краще за матір. А я… загалом був десь посередині. Через те, що брався і за фехтування і за магію став більш універсальний: в бою набагато швидший, але так і не зміг опанувати магічне підсилення тіла, а щодо магічних здібностей - відчутно стало більше мани, через що міг сильніше сконцентрувати її потік і начаклувати більш сильне базове магічне заклинання. Стало остаточно зрозуміло - щоб рухатись далі в області магії мені потрібен здібний наставник. Зазвичай маги обирають один основний тип магії в якому розвиваються, хоч можуть чаклувати будь-який базовий елемент. І я опанував магію криги на рівні з Лісією, але не певен, що це має бути моїм основним елементом, в мене немає до нього такого хисту як в молодшої.
Юна також підросла, і дуже сильно допомагала нам на полюваннях: заганяла здобич до нас, або могла вполювати щось і сама. З нас трьох напевно найбільше вона полюбилась Лісії. Вони постійно грались вдвох, було навіть засинали поруч.
Завтра в мене день народження, і я дуже сподівався, що батько мені теж подарує меч, такий як в Сіль, щоб ми могли вже спарингувати зі справжньою зброєю. Вже вечоріло, батько обіцяв прийти раніше, але він так ще й не прийшов.
— Щось батько сьогодні довго… — чомусь я відчував себе неспокійно.
— Таке рідко буває. В мене погане передчуття. — мати також занепокоїлась.
— Сподіваюсь все гаразд, він просто затримується.
Сонце вже повністю встигло зайти, коли батько нарешті повернувся, його обладунки були в не найкращому вигляді.
— Рендор, що сталось? — перша підбігла до нього дружина.
— Важкий день. Були в розвідці і зустріли дві групи гоблінів. Вони не часто гуртуються, а тут - одразу два загони, ще й неподалік один від одного. Нам довелось зачистити місцевість. Перто загинув.
— Який жах… — Альвіс поклала руки на плечі чоловіку, а головою притиснулася до його чола. — Добре, що ти цілий.
— Не добре, що цих потвор побільшало. Ми відправили лист до міста, сподіваємось на підмогу.
— Карс писала, що в місті зараз безлад. Я б дуже не розраховувала на допомогу.
— Що ж, тоді впораємось самі. Арн! Підійди. — я підійшов. — Це тобі. — він протягнув мені меч, який я так сильно хотів. — Хай служить тобі вірою і правдою.
— Дякую, батьку. — я дістав меч.
— Трохи зарано, але вітаємо.
— Вітаємо! — сестри радісно приєднались до привітань.
— Пішли випробуємо! — Сіль також не могла дочекатись бою на справжніх мечах зі мною.
— Тільки обережно, і не довго - вже пізно. — застерегла матір.
— Гаразд. — ми відповіли в унісон.
Фехтування зайняло в нас близько години. Меч був трохи важким, але приємно лежав у руці. Ми обтерлися рушниками і пішли в дім відпочивати.
Я прокинувся від криків. Мої сестри прокинулись майже одночасно зі мною. Ми швидко спустились на перший поверх - батьки вже одягнулись і взяли свою зброю.
— Залишайтесь на горі. — батько наказав нам лишитись, і вони з матірʼю вибігли на подвірʼя.
Ми не сперечаючись піднялись назад на гору і дивились у вікно - надворі була глибока ніч, але навколо все було в диму та полумʼї. Це була навала гоблінів. Сотні створінь намагались зруйнувати все, що бачили на своєму шляху, і вбити кожного… Лісія була дуже налякана, а Сіль не могла наважитись взяти до рук свій меч. Мені також було моторошно. Вперше за все життя, минуле і теперішнє я відчувала сильний страх. Ми розуміли, що мали слухатись батьків, але з висоти другого поверху було видно, що ворогів надто багато. Вдома ми були в пастці. Будь-яка група гоблінів могла увірватись в дім, перекривши нам шлях до відступу, потрібно було щось робити.
— Сіль, бери меч, нам не можна тут залишатись. — серце піддавалось паніці, але мозок говорив тікати.
— Але ж… — Сіль досі вагалась. Лісія, заціпенівши від страху не могла на мовити слова, ні поворухнутись.
— Швидко! Цей дім пастка, якщо вони сюди увірвуться. — Сіль мене зрозуміла і схопилась за меч.
— Лісія, прийди до тями, нам треба йти!
Ми вибігали надвір, і на нас відразу ж напало кілька гоблінів. Я відразу ж створив крижаний спис, і відправив його першому прямо в шию. Інший встиг наблизитись лише для того щоб настромитися на мій меч. Третьому Сіль одним рухом меча зняла голову.
— Де мама з татом? Де Юна? — Лісія сильно панікувала.
— Вони впораються. Сіль, треба вивезти звідси Ліс!
— Так… Можливо в конюха є кілька коней, якщо вони туди не дістались.
— Біжімо!
Ми добігли до центру селища. По дорозі бачили мертвою нашу знахарку Колану, і тих хлопців, з якими в дитинстві намагались потоваришувати. Конюх з його дружиною також були вбиті прямо біля порогу. Щоб дістатись сюди нам довелось ще кілька разів вступити в бій, але гобліни не були тими ворогами, яких ми б не змогли здолати. Головне не натрапити на велику кількість водночас. Лише один кінь був замкненим у стійлі, теж несамовито панікував від всього цього хаосу. Ми трохи заспокоїли його і закинули в сідло Лісію.
— Сіль, їдеш з нею. Дістаньтеся міста, передайте інформацію - нехай якнайшвидше відправляють підкріплення. Якщо знайдете міс Карс - залишайтесь з нею.
— Я не покину тебе самого знову! — Сіль протестувала.
— Ти поїдеш з нами! — Ліс також не хотіла розлучатись.
— Ми не помістимося втрьох. Може ти маєш кращі ідеї?
— Залишусь я! — старша сестра стояла на своєму.
— В мене є план, довірся мені. Все буде гаразд — не знаю, що саме могло бути гаразд - я просто відверто брехав, аби швидше їх врятувати.
— Обіцяєш? — Сіль вагалась.
— Давай, Сіль, немає часу. Я знайду батьків та Юну, та ми вирушимо слідом. Ти вже колись була з мамою в місті, тож краще зорієнтуєшся. Головне - наглядай за Ліс, не відпускай її ні на мить! Зрозуміла?!
— Зрозуміла… — Сіль заскочила у сідло до Ліс. — Чому ти поводиш себе наче ти старший?..
— Щасти вам. — я луснув коня по стегну і він різко рвонув уперед, розтоптавши своєю масою нещасного гобліна. Через секунду я побачив як Юна побігла за ними.— От і добре, за ними проглянуть. А я не маю наміру стримуватись.
Підтримати вихід нових глав:
☕ Donatello (швидкий донат): https://donatello.to/Alex_Allight
