У публічному дискурсі зраду часто зводять до "помилки", "спокуси", або навіть до "особистої незрілості". Але причини можуть бути різними - існує також зрада як наслідок емоційного виживання.
Ось кілька поглядів на це явище:
1. Зрада як реакція на байдужість
Коли емоційний зв’язок помер, а поряд ще фізично "присутня" людина, яка вже давно не з тобою - зрада стає формою протесту. Не завжди усвідомленою. Це спосіб порвати шаблон, кричати мовчки: "Я ще жива людина, я ще можу відчувати!"
2. Зрада як інструмент виходу
Вона не про "іншого(шу)", а про зміну вектору. Такий собі підпал мосту, бо інакше - ніяк. Часто з’являється в ситуаціях, де один із партнерів емоційно вмер, але не йде. І тоді інший шукає крайній вихід, щоби "підірвати систему".
3. Зрада як форма повернення собі себе
Іноді вона трапляється не через жагу до нового тіла, а через спробу повернути контроль, відчути, що ти ще маєш право вибору, дотику, пристрасті, гідності.
Чому про це не говорять у публічному просторі?
Бо легше працювати з "добрим" і "поганим", "чорним" і "білим", ніж із комплексними причинами.
Бо суспільство ще не вміє чесно говорити про емоційну зневагу, яка не менш болісна за фізичну.
Бо часто людину, яка зрадила, одразу засуджують, а її біль чи причини - ігнорують.
Зміни бувають страшні, але ще страшніше - залишитись тим, ким ти більше не є.
Трохи про психологічні подкасти в інтернеті
Досвід і емоції - це не абсолютна істина. Те, що спрацювало для однієї людини в певний момент її життя, може бути абсолютно чужим і недієвим для іншої або навіть для неї ж самої через рік.
Психологічні подкасти стають цінними, коли автор чи герой не лише діляться "як я це пережив/пережила", а ще й намагаються зробити висновки, поставити запитання, або збудувати місточок до інших.
Фото автора Min An: https://www.pexels.com/uk-ua/photo/1004014/
Матеріал підготовлено за допомогою ChatGPT.
