дивилась я на грати,
гадала
"навіщо ці поради"?
навіщо люди ув'язнили свої душі
в кайданах не свого життя.
чому ж засуджуємо інших, у кожного усе своє.
своє життя, свої думки та мрії
свій шлях, бажання й почуття.
але гординя полонила їхні душі
а бачили вони лише своє,
"слухай мене!"
забудь свій шлях, та йди по тому що не є твоїм
забудь про все що було твоїм сенсом
живи так як сказали інші,
живи з думками що це не твоє.
а потім плач, страждай, питай у інших
"чому мені так важко?”
чому ж послухала ти інших
коли вони відправили тебе за грати?
вірш, написаний про те як ми самі себе заганяємо в рамки, та живемо за стандартами яких не повинні притримуватись. ти не один раз слухав/ла настанови та поради інших, але чи все що сказано іншими - правда? чи може краще слухати своє серце та розум?
