Я дуже втомленна. В мене немає сил, бажання, апетиту, сну...мене нудить. Нудить від себе, від нього, від усих цих думок. Я хочу щоб це все було сном, щоб цього не було, хочу заснути- прокинутись, а моє життя не таке нікчемне.... не таке дурне.
У цьому творі розкривається зворушлива історія кохання, яка наповнена всім, що потрібно для такої історії: музика, природа, магія кохання (як же ж без неї), гумор, іронія, неймовірний сюрприз і ще щось. До речі, учора ось це ходив зі своїм другом на риболовлю. Сидимо, і він каже:
Невже вона знову тут? Ніби минуле привело її сюди. Тоді, коли вовчиця ще була жива. І все було інакше. От якби повернутися в той час... Відчути її живе шурхотіння в собі.
Я й гадки не мала, що колись не просто опинюсь у залі — а виступатиму разом з ним на одній сцені. І що цей виступ змінить усе моє життя…
У Лії немає інструкції. І це всім би полегшило життя… але, на жаль, її не видали. Де вона з’являється — там починається маленький хаос: випадкові незручності, дивні збіги, кумедні ситуації, після яких хочеться перевірити, чи ти ще в реальності.
Що буде, якщо відправити історію свого болісного кохання до міської газети, а потім дати її прочитати Йому прямо в купе поїзда? Фінальна частина відвертої сповіді про розбиті ілюзії, останню зупинку під дощем та про те, як розбите серце через роки перетворюється на рідну душу.
І де знаходиться дім твоєї сестри? — Вже близько, он там, за рогом. Далі дівчина йшла мовчки, ступаючи обережно й насторожено оглядаючи все довкола. На мене ні разу не глянула. Невже я їй зовсім байдужий?
«Поки тебе нема» — це автобіографічний роман, який торкається важливих для сучасного українського суспільства тем: ЛГБТК+ досвід, життя людей з інвалідністю та усвідомлення особистої історії через призму війни
Чи можна закохатися з першого погляду на шкільному матчі та пообіцяти собі завоювати хлопця за будь-яку ціну? Сповідь про підліткову впертість, тактику фальшивої дружби, токсичних подруг та дивний «синдром мисливця», який руйнує все в момент перемоги.
Я поїхала в далеку та невідому для мене Південну Корею ,щоб писати книгу. Здавалося, мене чекають лише тиша, ноутбук і натхнення. Але маленький корейський будинок підготував зовсім іншу історію.
«The Long Play» став не просто дебютним альбомом — він став маніфестом союзу двох музикантів, чиї серця билися в унісон. І навіть після того, як ці серця розійшлися, музика залишилася.
Інтригуюча назва, еге ж? Саме до цього висновку я дійшла сьогодні, блукаючи вуличками свого міста. Вийшла, називається, за хлібчиком. У мене є така собі національна забава: щоразу, коли морально стає важко, виходити на вулицю та просто кудись йти, розмірковуючи про (Читати далі)
Величне місто, де життя колись пульсувало, перетворилося на пустку, де панує вічна тиша та містична смерть. Це історія кохання, зради та помсти. Помсти, яка,здається, вийшла з-під контролю...
Поетеса
Пишу про те,що проживаю.
