Ноти цієї квітки :
-T'es beau - Pauline Croze
-M'envoyer des fleurs - Sandrine Kiberlain
-Y a du monde - Sandrine Kiberlain
- Poco loko (Таємниця Коко)
- Remember me (Таємниця Коко)
І вибачте одразу за всі помилки в тексті, я намагалася редактувати 🫠
Ти здається сам втік з моїх сновидінь. І твоя поведінка була взагалі не комильфо. Хто ж так іде?
Я спершу хвилювалася скажу чесно, навіть звинувачувала себе. Шукала відповіді в арканах, зірках, планетах і картах таро. Навіть скучила за тобою.
Ти ж став мені як тепла ковдра якою я вкривалася кожного сезону. Щойно встигала впасти перша сніжинка ти грів мої руки, а коли на градуснику перетиналася межа в +25 в затінку, допомагав забути про жару.
Сам став мені сонцем, не літнім воно б було рижим (або як б ти сказав рудим) та худим.
А ти як те осіннє сонце. Можна подумати не гріє навіть, але навпаки, коли морозний вітер обіймає кістки, осіннє сонце ще гріє носа. Ти ж був б тим сонцем що збирає плітки по кав'ярнях, парках та лавочках. Збирав б для зими, щоб сховатися від світу на три місяці та утекти до мене.
Коли ти зник вперше, я говорила собі що ти не зник, а сховався за порожніми пластинками снодійного та заспокійливого. Але зник тільки ти. А сни в мене були! Ще й які сни.
Вони приходили щоночі. Ти б знову ж сварився бо я пізно лягала, тому і сни були короткими - відповідними до моїх нотаток в той період.
Але послухай! В одному зі снів я танцювала коло фонтану, а навколо мене грала така музика! Така що я не могла зупинитися. Це була музика.. Така, що тобі словами не описати. Як картини Моне, як захід сонця, як чай з ромашки і здається як саме кохання як його описують поети.
Вода теж доповнювала музику.. А вода взагалі, хлюпає чи співає? Ти б знав але ти ж зник.
Але в тому сні я лиш на кінець помітила що ти дивився на мене весь час. Ти був сумним.. Але ти ж сам обрав піти геть!
Тоді подумала: може, через те що я танцювала боса, а вода була крижаною. Ти тому зник? Якщо так, я так більше не буду.
Клянусь останньою фісташкою в кишені! Ти ж був моїм сонцем, а ти казав що я - квітка. Як би я мала жити без сонця? Звичайно лампочка теж нормально.. Але ж хто тікає мовчки?! Так не гарно.
Сьогодні я слухала музику, згадувала тебе. Ти ж грав на гітарі, ну коли приходив до мене грав... Але якщо далі граєш, то коли повернешся то зіграй мені нашу пісню. Ти ж не забудеш її? Якщо що нагадую, мультик 'Таємниця Коко' пісня Remember Me. Не думаю що ти її забудеш.. Але все ж.
І не забувай, я ЧЕКАЮ. Не шукаю другого, а чекаю на тебе князю, і якщо ваша світність буде ласкава при зустрічі посміхнись, люблю твої зморшки навколо очей та як ти копірчиш носа.
***
А тепер слухай сюди. Ти звичайно казав колись що треба буде почекати.. АЛЕ Я ВЖЕ ВТОМИЛАСЯ!
Де ж ти стільки ходиш? По яких ти світах гуляєш що такий зайнятий? Мені набридло.
Все. Від сьогодні не буду тебе згадувати взагалі. Не буду. Ні перед сном, ні коли йду попри книгарню, кав'ярню, фонтан. Не буду.
Може тоді вже ти будеш чекати і шукати мене в натовпі, а не я тебе?..
***
Добре.. Я спробувала забути тебе. Навіть мала кандидата на пожиттєве піклування та 'кохання'. Він був як ти але не ти.
Як-не-як, він мав дуже пітні руки, великого носа та родимку на лівому вусі за п'ять міліметрів до скроні! Він не так цілував мені руку, залишаючи мокрі сліди а ще й не правильно вимовляв моє ім'я! Як і ти на початку але це кардинально різні випадки.
Я вирішила що він занадто не такий саме після розрахунків, звівши дебет з кредитом остаточно кандидат був заблокований. Він був не тобою.
Доречі пару днів тому був новий рік. Як ти відсвяткував? Я весь день писала список бажань, там було все від лабутенів та секретів Віки... Аж до ящика мандаринок (вибач вже але мирська любов до цитрусів мені ближча за духовну посвяту в святі). І весь цей цирк - щоб не загадати тебе. Щоб не згадати твої очі.
Ну і що? Стою я з келихом того шампанського (взагалі не смачне краще б вже без пафосу але з маминою наливкою) і лиш чую бій курантів як згадую тебе! І все величні надії на червоні підбори чи мандаринки губляться в твоїх обіймах та думках.
В ту ніч шампанське я так і не допила, заварила какао як ти варив з корицею, ваніллю, тими пряними зірочками і великою горою маршмеллоу.
Тоді ж дивлячись на феєрверки тобі ж сказала що даю тобі термін на рік. Не з'явишся то.. Я знайду того хто не буде тікати і навіть якщо в нього родимка буде коло скроні лівого вуха.
***
Вже весна. Ти де? Сьогодні я бачила що цвіли гарні квіточки, такі пухнасті та рожеві... Але от і добре що тебе немає. Якщо ти такий гордий, знай, я купила собі шикарну білу сукню. І вона схожа на едельвейс.
І якщо ти знаєш легенду про едельвейси то коли князь здумає спуститися до народу.. Принеси мені едельвейси. І прийди коли вони зацвітуть, бо на тюльпани вже не встигнеш.
***
Де ти? Я хочу до тебе! Всі навколо наче зговорилися! Наче Вселенна розробила мені маршрут за новим заспокійливим! В кафе вже немає нашої кави! Тієї з пінкою, корицею та ще чимось..
Знаєш як виглядає ніхто в тілі людини? Не знаєш? Надіслала б тобі своє фото і ти б зрозумів.
Я втомилася бути.. дорослою. Втомилас бути лиш стільцем на якій вішають брудний одяг в перемішку з чисти, сухим, мокрим від сліз чи в плямах від вина після невдалого побачення.
Хочу до тебе. Хочу з тобою зліпити сніговика і мені одинаково що зараз тепло і сніг є лиш в білих ведмедів! Я хочу чути як ти буркотиш, як сопиш, як свариш мене та Всесвіт за погану погоду та калабані під ногами.
Найбільше хочу знати що ти прийдеш, думала що для тебе цей рік стане важким а сама дивлюся що з кожним днем мені стає ще гірше розуміючи що ти взагалі можеш не прийти.
***
Сьогодні один з таких жарких днів коли єдине бажання сховатися десь в своєму домі, в найтемніший куточок з вентилятором, кондиціонером та вимкнути звук на телефоні. Сонце пекло весь день як шалене, наче мстилося за образи.
Людей не було на вулиці хоч вже вечоріло.
Однак одна, зовсім не крихітна постать ступала по австрійській бруківці босими стопами, її білосніжні туфлі з невеликими підборами хиталися в такт кроків.
Місто яке завжди було голосним та було перенасиченим людьми тепер замовкло. Наче пішло спати, лиш було чути спів води здалеку та кроки по бруківці.
Біла сукня майоріла від руху та легкого вітру але вмить зупинилася коло пішохідного фонтану. Вода наче вітала свою гостю високими феєрверками бризок.
Над босими стопами схилилося лице наче оцінюючи щось. Але вже через мить вони вже ступали по мокрих плитах фонтану.
Крок, два.. І тут день видавася не таким жарким та нудотним.
Видався живим та просто непомічено прекрасним.. І акорди гітари за спиною силуету змусили зупинити майже дитячий танок ногами серед води.
Мелодія починалася не сміливо, сумно та самотньо. Навіть здавалося що музикант боявся свого інструменту або того хто мав почути ту пісню. Але з кожною ссекундо мелодія ставала гучнішою та сміливішою.
Гучні акорди вигравали веселу та запальну пісню про кохання, щось таке що грали в Мексиці перед зарученами та на весіллях.. Або текст якої вар'ятували пияки від несправедливості життя.
Туфлі впали впали, а з ними здається і сором білої сукні. Хоч постать наче завмерла чекаючи що це все жарт, або очікувала зовсім іншої пісні.
Босі ноги почали сміливіший танець та тихе наспівуввння юнацької пісні. На обох вустах заграла посмішка.
Повільно веселі ноти змінилися на тихіші, більш ніжні та сумні. Це була навіть не музика а наче саме питання в повторенні 'ти пам'ятаєш мене?'.
Босі ноги завмерли і видався тихий видих. І через мить ступні зробили швидко поворот в бік музиканта. Він тримав гітару так міцно наче вона могла втекти. Його очі майже винувато дивилися на неї.
Дві пари очей зустрілися шукаючи знайомі риси. І знаходили. Це були одне лице. Повисла тиша, але не встигла вона задихнутися, як з їхніх вуст зірвалися імена одне одного. А навколо його очей з'явилися крихітні зморшки.
Він простягнув їй, білу схожу на зірку квітку, це було орігамі. Це був едельвейс.
Її сукня склалася в гарні складки біля нього на лавочці.
Тоді його став для неї музикою а її міміка та жести для нього танцем.
Вона його едельвейс, він її сонце.
В той день далеко в горах зацвіли едельвейси, маленькі зірочки кохання.
