Містере Бірн, чи відрізняється ваш підхід до написання пісень від того, яким він був 30 років тому?
Я не зміг би написати такого роду пісні зараз, як я писав колись. Я вже не та сама особистість, бо ви не тягаєте за собою усі ці тривоги і пристрасті, які крутяться навколо вас, коли вам двадцять. Проте я знаходжу інші способи написання. Я зрозумів, що можу писати з точки зору іншої людини або навіть можу використовувати слова іншої людини, зробити з цього пісню. І в цьому є певна свобода для мене, тому що це дозволяє мені виразити емоції крізь іншу людину, які б я ніколи не виразив крізь себе.
Уявляю, якби пісня Talking Heads «Psycho Killer» відносилась до цієї категорії…
Ні, це не про мене. (Сміється) Це була перша пісня, яку я написав, щоб зрозуміти чи зможу я взагалі написати пісню. І після неї, коли я зрозумів форму, виявилось, що я можу писати щось більш особисте. Після цього усе переросло у особисте.
Мені сподобалось ваше виконання цієї пісні на початку фільму «Stop Making Sense»
Дякую. Це було шоу, яке ми робили під час тодішнього туру. Фільм просто було трохи скорочено, щоб не втомлювати глядачів.
І тепер це один з найкращих концертних фільмів усіх часів.
Я думав це була доволі очевидна ідея, і я дійсно був здивований, що ніхто не зробив цього раніше. Я подумав «Ніхто не знімав фільм, де ви починаєте буквально з нічого і робите шоу, розбудовуючи його поступово?» Ні, тож…
Ви також режисували свій фільм «True Stories» в минулому. Чому ви перестали знімати фільми?
Частково в цьому є моя вина. Після цього фільму я захопився, і намагався знімати інші фільми у Лос-Анджелесі, але це була катастрофа. Ви постійно чуєте розповіді про людей, які витрачали роки на те, щоб довести щось до кінця, тож я подумав «Ні, в мене нема на це терпіння. Краще я напишу кілька пісень і випущу альбом»
Чи було це складніше через ваш музичний успіх?
Це складніше через буквальну відсутність терпіння. Якщо ви зосереджені на тому, щоб зробити фільм, все інше розчиняється.
Вам подобається, коли вашу музику використовують у фільмах?
Коли це працює - це чудово. Коли це працює, то дійсно виходить щось неймовірне. Але якщо не працює - це катастрофа.
Ви намагаєтесь цьому запобігти?
Я не маю всіх прав на свої пісні, але я контролюю те, де вони використовуються. Але загалом я майже не відмовляю в їх використанні. Я не роблю жодних «остаточних вердиктів»
Ніколи?
Ну, одного разу хтось хотів використати пісню «This Must Be the Place» для сцени, в якій жінку рубають на шматочки і я подумав «Ні, я не хочу, щоб ця пісня асоціювалась з цією сценою».
Ви також написали декілька саундтреків до фільмів протягом років, і навіть виграли Нагороду Академії за вашу роботу у «Останньому імператорі». Коли вас запрошують написати саундтрек, що змушує вас погодитись?
Якщо це звучить як щось веселе і матиме певний виклик, то тоді я погоджуюсь. Але тільки якщо це не та робота, яку інші можуть зробити краще за мене. Якщо вони просять мене зробити свого роду «традиційний» саундтрек, то я кажу: «Знаєте, є люди, які роблять це краще за мене. Вам треба звернутись до них». Але деякі люди хочуть спробувати щось нове. Їм потрібно щось нестандартне.
Це правда - здається, що ви завжди намагаєтесь пробувати щось нове. Нещодавно ви навіть написали книгу про музику.
Я написав декілька статей для журналів і газет і зрозумів, що мене приваблювала ідея того, як різні контексти впливають на звучання музики. Мене зацікавило, як музика формується акустикою простору, економікою, технологіями і я подумав «О, можливо я напишу книгу про всі ці фактори, яким музика піддається з зовнішньої сторони, а не з внутрішньої».
Чи не думаєте Ви, що це ганебно, слухати усю цю низькоякісну музику сьогодення? Звісно, дякуючи поширенню високо компресованих MP3 і дешевих навушників…
Я би хотів, щоб якість була кращою, але я також згадав, як будучи у юному віці слухав музику по маленькому радіо. Це повністю змінило моє життя, але якість була жахливою. Взагалі то, іноді я слухав його з-під подушки у ліжку і звуку, який проходив крізь подушку - максимально приглушений - вистачало з головою.
Чи уявляв той хлопчик з радіо під подушкою, що колись його теж будуть крутити по радіо?
Звісно, що коли ми починали я думав, що музика, яку ми грали була чудовою і ми замінимо усіх цих музикальних «динозаврів». Але я зрозумів, що ці «динозаври» насправді круті, деякі з них насправді неймовірні - усі ці гурти, чи це Fleetwood Mac чи хтось інший - і мені до них ще рости й рости. Тому в один момент я подумав «Ні, навряд чи».
Що ж, на щастя Ви були неправі.
Так, ми непогано впорались.
