Новий повноформатний альбом від Stray Kids “5 Star” вийшов більше ніж добу назад. Але тільки зараз можу написати невеликий огляд на нього. За цей час встигла послухати його більше десятка разів (його літералі вистачає, щоб доїхати мені до метро, а це добрих пів години). І, відповідно, я дещо змінила думку щодо треків.
Цей огляд почнемо не від першої пісні в альбомі, а в умовному рейтингу моїх особистих уподобань. Рейтинг – бо є пісні, які сподобались більше, а умовний – бо мені складно визначити най-най пісню поки, треба, щоб пройшов час.
GET LIT
Ой, вона дійсно хороша. Тут мелодія складається з повторюваних шматків, таких собі власних семплів. І вона дійсно звучить круто. Хан, я у тобі не розчарована. От її хочеться зациклити й слухати знову і знову. Тут гарний вокал, гарні реп-партії, гарний розгін, і так, хай приспів тут фактично без слів, це пасує цій пісні. Однозначний лайк.
TOPLINE
Cпочатку, коли я почула її вперше повністю, то була трохи розчарована. Вона якось не захопила. Але чим більше я її слухала, тим більше вона мені подобалась. Хай навіть вона не настільки слей, як я очікувала, але вона дуже цілісна, і це приклад хорошого хіп-хопу. Не експериментального, а такого – більш традиційного. А у цьому світі постійних змін треба щось більше спокійне.
DLC
Початок гарний, тут є легенький семпл та фортепіано і воно творить дуже гарну, легку, навіть магічну атмосферу. І загалом ця інструментальна лінія з ударних, піаніно і духових дуже класна. Вона дійсно робить пісню цілісною і яскравою, забарвлює її у власний, “особливий” колір. Мені дуже подобається.
Ще хочеться додати, що у всіх альбомах Stray Kids є бісайд, який я готова слухати просто так – отак відкривати плейлист і цілеспрямовано шукати його. Це і Charmer, I Chill, наприклад – з останніх. І цей трек впевнено залітає у цю категорію.
Це наша “God’s menu” як то кажуть. Чан зазначав, що теоретично ми могли побачити її ще у 2020 році. І я думаю, що її добре з того часу переписали, бо вона важко мені вкладається в музику дітей 2020 року, а от у нинішні експерименти цілком добре. Вона мені теж подобається.
Ще сьогодні зранку вона у моєму внутрішньому рейтингу була нижче. Але після того, як я послухала цей шепіт у навушниках… Я слабка жінка, що ви від мене хочете?
Крім того, тут використовується цікавий семпл на задньому фоні, що насправді, перегукується з семплом із Hall of fame, але про неї пізніше.
Мені тут подобається насамперед семпл, який йде “червоною лінією” крізь всю пісню, і який теж здається повʼязаний із Hall of fame. Його дуже добре чутно на самому початку, і тоді пізніше у треці.
Крім того, мені подобається вокальна градація – наприклад на 1:20, голос ніби спускається сходинками. Це неодноразово повторюється і це класний прийом, яки чіпляє увагу.
На перший погляд, можна сказати, що це не зовсім типова пісня для Stray Kids. А потім розумієш, що вона дуже їм пасує. Так, вона не різка, вона спокійна, але вона – гармонійна. Тут достатньо інструменталу, тут достатньо голосів – вокалу і реп партій. Все розвивається неспішно, спокійно, рівно і вона дуже навіть непогана у всій цій своїй простоті.
Мені подобаються духові, з яких вона починається, подобається її класична структура… І загалом – вона така софтова і приємна. Лайк.
І це навіть не тому, що її написав Хан, хоча це відчувається, будемо чесні.
S-Class
І ми дійшли до зірки цієї страви. Я сама здивована, що вона аж тут, бо у трелері мені дуже сподобався приспів – це дійсно розйоб, і я досі вважаю, що прехорус, приспів і бридж тут найкраща частина пісні. Але для 7 місця є причини.
Мені зараз можуть закинути, що якщо я люблю NMIXX з їх інколи досить складними поєднаннями, то мені й це має сподобатись. Але я не хочу кривити душею.
Тут поєднується чистий, “старий” хіп-хоп з попмузикою, і для мене це досить різко. Коли після приспіву вони зовсім вирубають інструментал і лишають тільки ударні це трохи ріже вухо. Так, я знаю, що це фактично уривок у стилі boom bap як і Muddy Water нагадаю), але особисто у мене це важко склеюється в голові.
Так, за більш ніж 10 прослуховувань вона вже не здається зовсім непоєднуваною і мозаїчною, але чи буду я цілеспрямовано її переслухувати велике питання.
FNF
Пісня-присвята Чана і Фелікса Австралії, і вона дуже навіть непогана. Вона проста, досить типова за побудовою. Але водночас має “унікальний” колір для Stray Kids. Вона дечим схожа на Time Out, але й відрізняється від неї. Для літа гарна пісня.
Ще одна пісня, яка досить складно мені дається. Так, тут цікаві семпли використовуються, вони нагадують якісь космічні, "нлошні" звуки. Тут цікава гітара. Гарні вокальні партії. Але якось… Ну не моє.
Пісня сама по собі непогана. Вона мʼяка, мила, приємна. Мабуть, її можна поставити її в один ряд з #Love Stay наприклад. Вона добре зроблена. Але мені такий тип пісень не дуже подобається. Занадто багато цукру.
На альбомі також ще є The Sound і Mixtape: Time Out. Я не буду робити детальний огляд на них, бо про японську версію The Sound я написала отут, а Mixtape: Time Out гарна літня пісня з легким роковим вайбом і кліп на неї чудово передає всі враження від пісні. Дуже її люблю насправді – а кадр із кліпу досі стоїть як заставка робочого столу. Бо там Мінлікси, а Мінлікси то любов.
Отакий невеликий огляд на третій повноформатний альбом моїх чудових Strya Kids. Діляться у коментарях власними враженнями й думками.
