Що слухали в Європі 29 жовтня – 4 листопада
Щодня і щоночі у світі пишеться маса цікавої музики, яка майже ніколи не потрапляє в ефіри поза межами своїх країн. Нерідко там трапляються абсолютно хітові речі, талановито й мистецьки зроблені. Кожного тижня будемо відбирати по 10 таких оригінальних новинок у наш плейлист, мандруючи чартами Європи та її околиць.
Іспанія. Феєрверкова графіка та життєствердний текст об’єднали рокові команди Funambulista та La La Love You у спільній роботі «Нехай ніхто за мною не плаче». Загалом меседж такий. Не шкодуйте за прожитим. Жартуйте над своїми поразками. Щовечора вдягайте нову сукню (чи що там маєте). Нехай квітковий дощ заливає вас. Нехай грає музика серед цього гармидеру. «Відеокліп є любовним посланням до всіх людей, котрі люблять як музеї, так і нічні клуби», – докидує комент художник цього витовору Grey Trash.
Болгарія. Хлопці з дуету Молец 6 місяців працювали над кліпом «Вітри», щоб подружити авторський хіп-хоп із проникливим болгарським етно. До роботи були залучені володарі Гремі – хор Мистерията на Българските гласове, а також коні, вовки, ягнята, пастушки, бійці без правил тощо. Усі події відбуваються під червоним прапором з чорною нетлею на тлі. Це символ гурту і вже добре розкручений комерційний бренд. Молец має власну лінійку молодіжного одягу та аксесуарів.
Франція. Олдскульний шансон ще живий і некепсько себе почуває. Париж, Марсель, Ліон, може, й капітулювали під натиском арабських/африканських репових віянь. Але золота провінція, як-от Нова Аквітанія, звідки родом гурт Trois Caf�s Gourmands – це криця і бетон. Вони своїх не здають. І майже пів мільйона переглядів кліпу «Мадмуазель» за 2 тижні – це доказ, що «Гурмани» надалі в фаворі.
Італія. Переповнена внутрішніми рефлексіями і зовнішніми алюзіями історія від Lino Blandizzi про абсурдність сучасного світу: «Начебто все нормально». Животворний вплив Pink Floyd відчувається прям дуже сильно. А крізь текст постійним струмом б’є розпач за людство, яке душать у цифрових та атомних обіймах. А воно й не помічає. Бо усе це подається під маскою нормальності. «Я вмиваюся, одягаюся, їм-п’ю і потроху тупію», – таким бачить свого типового сучасника Бландіцці.
Німеччина. Об німецькі імена часто ламаються язики. Тому він назвав себе Yu. Просто Yu. Запма’ятовується елементарно. І публіці заходить його сарказм. Ось такий, наприклад. У рожевих окулярах навіть поїздка у метро схожа на Діснейленд. У рожевих окулярах супермаркет не робить мене бідним. У Бундестазі сидять одні розумні люди в рожевих окулярах. Я марширую через зону бойових дій. Навколо мене динаміт. Але мені це здається лише грою завдяки рожевим окулярам.
Румунія. Деінде такий вампірський стьоб (даруйте за спойлер) видався б не настільки дотепним. Але в Румунії якраз. У саме тім’ячко. Delia x Erika Isac скроїли з дракулівських стереотипів невибагливу (бо десь ви уже чули цю мелодію), але чарівну віньєтку. І присвятили її усім колишнім. Це ні разу не погроза. Просто натяк.
Польща. Багато шанувальників B.R.O захейтили останній легкозаймистий сингл кумира. Бо був собі чесний репер, рубав фразами по живому, як наждачкою по шклу. І тут раптом якісь бугі-вугі. Мовляв, спопсився, зазвіздився і таке інше. Але ми плюсуємо. B.R.O видав добротний кавалок. І має повне право. Він що присягав усе життя в одному жанрі грати? Може, завтра він на флейті засвистить. Да Вінчі теж не тільки картини малював, а й іграшки майстрував.
Греція. Дві допитливі панянки Evangelia і Marseaux упродовж усієї пісні наполегливо доскіпуються: «Аліт’я? Аліт’я?» Тобто, правду кажеш? В очі дивись. При цьому Евангелія так граціозно помахує биткою, а Марсо гамселить боксерську грушу. Не позаздриш їхнім хлопцям. У Марсо, здається, його й немає. Натомість Евангелія уже досить довго зустрічається зі своїм сонграйтером Джеєм Столаром. Він американець, але предки, між іншим, походять з України.
Словаччина. У цієї співачки не все гладко з ідентифікацією. Зовсім недавно ALYA записала пісню «Це не ти». А зараз переробила її на «Це я». Цього разу в дуеті з метром словацької музики Alan Murin. Вийшло професійніше. І проникливіше. Без спецефектів, декорацій і танцюристів. У приглушеній темряві ALYA та Alan Murin ведуть пронизливий діалог, навіть не озираючись одне на одного. Дія відбувається в традиціях мінімалістичного театру, де кожен жест, кожна зміна інтонації несуть навантаження. Ай, мурашки по шкірі.
Камерун. Наїлися Європою? Щось закортіло екзотики? Тоді вирушаємо в екскурсію по Камеруну у ритмі афроф’южн. Сьогодні наш гід Soul Brova. Оце перукарня, оце автостанція, оце дискотека. І… все. Здається, більше нічого цікавого тут нема. Можна повертатися.
�
