«Називати нас ню-металом — це, по суті, те саме, що сказати: “Ви — відстій”», — різко відказав Честер Беннінгтон.
Та й загалом весь колектив досить дошкульно обговорював альбом «Minutes To Midnight».
«Людям постійно кортіло називати нас реп-роком», — розповів Майк Шинода.
Взагалі саме завдяки Майку з'явився цей ярлик. Тому колектив вирішив підійти до альбому так: «Ми подумали: “Гаразд, ви нас дістали. Тепер ми зробимо щось настільки інше, що ви засунете ваш ню-метал собі в дупу”», — сказав Майк.
І це справді був переломний момент для колективу в плані стилю. Попри дратівливість під час інтерв'ю, хлопці у той період вперше за довгий час змогли зробити паузу.
«Нам просто захотілось повернутись до нормального життя: зустрітись з друзями, сходити в магазин за продуктами, зайнятись звичайними справами», — згадував Честер.
Але деякі з них швидко занудьгували й розпочали роботу над власними проєктами. Майк працював над Fort Minor, а Честер створив гурт Dead By Sunrise. Через віщо робота над третім студійником Linkin Park перенеслась. Тоді ж з'явились чутки, нібито гурт розпадається. Хлопці ж поставились до цього з гумором.
«Ходило багато чуток, що ми розпались. І це навіть круто, бо люди принаймні про нас не забули. Насправді ж ми ніколи не були близькі до розпаду. Навіть у найгірші часи. Навіть коли у мене було багато особистих проблем, які не мали стосунку до гурту», — сказав Честер, натякнувши на розлучення з першою дружиною.
«Це завжди веселі часи, — казав він. — Наче хтось прийшов і сказав: “Ось тобі купа лайна. Смачного”. Щоправда, я потім одружився вдруге. Тож у моєму житті панував постійний контраст. Я не міг до кінця радіти новому життю, і ніяк не покінчив з минулим».
Щоби з'явилась якась стабільність і заохочення мислити інакше, гурт запросив продюсера Ріка Рубіна.
«Він нам одразу сказав: “Ваші фанати хочуть одну музику, а ви думаєте створювати іншу. Що б ви там собі не думали — забудьте про це. Забудьте про всі надумані обмеження й викиньте їх за вікно. Важливо створювати музику, яка вас захоплює, незалежно від стилю, конкретного звучання чи чогось подібного”. І він постійно нагадував нам про це протягом усього запису, бо ми дуже легко скочувались назад до старих шаблонів і писали музику в перевірений спосіб», — розповів Честер.
Але робота з Ріком була млосною (хоч Майк і підтримував такий «жорстокий, чесний» підхід).
«Так болісно працювати над чимось декілька днів, а хтось потім відкидає це за 30 секунд. Коли твої тексти відкидають, це як удар в обличчя», — сказав Майк.
Так було з піснею «Bleed It Out». Шинода переписував слова до неї сотню разів, поки гурт не був задоволений текстом. Власне тому пісня починається зі слів «Yeah, Here we go for the hundredth time».
У своїх піснях гурт трохи зачепив тему політики. Як пояснив Честер, пісня «No More Sorrow» описує боротьбу з корупцією, жадібністю і фарисейством. А «The Little Things Give You Away» — це критика в бік тодішнього президента США Джорджа Буша, позаяк коли стався ураган Катріна, його адміністрація дуже повільно реагувала на цю ситуацію.
Проте всю платівку підсумовує пісня, яка записувалась вже коли весь альбом був готовий. Йдеться про композицію «What I've Done». Їм просто для просування платівки потрібен був «великий сингл». За словами діджея Linkin Park Джозефа Гана, «у тексті [пісні] йдеться про усвідомлення помилок минулого і спробу рухатися далі. Саме про це і мовиться в альбомі».
Реліз доводилось переносити три рази. Бо як казав Шинода, «коли пісні ллються рікою, ти не хочеш зупинятись».
«Цей альбом — результат півторарічної виснажливої праці й експериментів у студії. Ми тоді створили близько 150 демок», — розповів гітарист Бред Делсон в інтерв’ю з Billboard.
За словами Майка, на початку у них було багато матеріалу, подібного до старого звучання Linkin Park.
«Коли ми почали писати музику, вона просто не викликала натхнення. Було нудно. . Здавалось, ми просто переробляємо старі ідеї», — сказав він.
«Ми озирнулись на наші роботи з минулого... І зрозуміли, що наш попередній стиль себе вичерпав. Нам його було легко відтворити, іншим гуртам теж. Тож настав час рухатись далі», — зазначив Майк.
Честер казав: «Цього разу Майк Шинода набагато більше співає. Здається, ніби його майже не чути, а він насправді виконує значну частину гармоній. Він також сам співає на деяких піснях. Ми показуємо себе з нового боку».
До речі, його назва — «Minutes To Midnight» — походить від концепції Годинника Судного дня.
«Придумати назву для альбому було важче за все. Ми завжди довго обмірковуємо назви всіх альбомів і навіть назву гурту. Важко було знайти назву, яка б відповідала настрою пісень з альбому. Якось я дивився документалку про Годинник Судного дня, і там постійно повторювали фразу «хвилини до опівночі». У тому контексті «північ» позначав кінець світу. Хоч це й досить тужливо, але я думав, така назва спрацює. Адже цей альбом настільки сильно відрізняється від попередніх записів. Ми стали зрілішими й розпочали нову еру, тому така назва ідеально підходила. Вона відображала наші почуття й напрямок, в якому ми рухались», — казав Честер.
Він пояснив, що «годинник створили вчені з Чиказького університету після того, як американці скинули атомну бомбу на Японію, щоб закінчити Другу світову війну... Оскільки людство вже володіло цією надзвичайно руйнівною силою, вчені розмірковували над наслідками такої сили й над неминучістю кінця світу. І коли Радянський Союз випробував власну бомбу, тоді встановили Годинник Судного дня. Він має позначку від 45 хвилин до опівночі... 45 хвилин означає, що світ відносно стабільний, але через існування атомної бомби ми завжди за 15 хвилин від кінця світу… Зараз ми за п'ять хвилин до півночі».
Як на мене, остання фраза — це був натяк на наступний реліз. І загалом «Minutes To Midnight» був прологом до альбому «A Thousand Suns». Навіть якщо так не задумувалось насправді.
