Що слухали в Європі 7-13 липня
Щодня і щоночі у світі пишеться маса цікавої музики, яка майже ніколи не потрапляє в ефіри поза межами своїх країн. Нерідко там трапляються абсолютно хітові речі, талановито й мистецьки зроблені. Кожного тижня будемо відбирати по 10 таких оригінальних новинок у наш плейлист, мандруючи чартами Європи та її околиць.
Німеччина. Santiano - Ekke Nekkepenn
Кажуть, у фризьких північних морях живе містичний монстр Ekke Nekkepenn, який ковтає кораблі й моряків. Він виникає з води, чи з туману, чи з ваших власних страхів. Але Santiano знає, перед чим не встоїть потвора: тверда рука і мужнє серце. Гурт виник у краю шкіперів та рибалок у Північній Німеччині. Морська стихія у крові й голові цих просолених чоловіків. І важливо, що вони не лише співають, а й діють. Santiano є учасником низки кампаній на захист океану, на підтримку німецьких рятувальників на морі тощо.
Франція. disiz - ton ventre
Твій живіт — це поема, яку я читав усю ніч. Це місце, де я сплю в темряві. Це більше, ніж релігія. Я пишу вірші на шкірі твого живота. Й отаке упродовж усієї пісні. Десь його шепіт перегукується навіть із Ждановим: «Я чую нині те, що ти шепотів. Торкатися життя, немов жіночих животів». Disiz не соромиться бути ніжним і чуттєвим. На те він і є інтелектуальним репером, який не вульгаризує інтимність, він її боготворить. А певно, що й обожнює.
Казахстан. Alisher Konysbaev – Tango
Чогось казахське танго зовсім не схоже на аргентинське. Як би Alisher Konysbaev та його кордебалет не старалися. Аргентинське «класіко» — це про натягнуту струну емоцій між партнерами, це драма, напруга, поцілунок і суперництво в кожному русі. У казахській версії нема надриву, тут звучить вітер степу. Казахське танго не крутиться на підборах, а воліє відбивати такт босоніж. У ньому менше показової пристрасті, більше легковажності й простоти. Умовно кажучи, у першому випадку ти п’єш вино в терасному ресторані на березі Ла-Плати, у другому – чай на веранді в Алмати.
Угорщина. Parno Graszt - Már nem szédülök
Це якась 1001 ніч ромських казок чи нескінченний циганський космос, що розкривається перед вами під супровід родинного ансамблю народних інструментів. Parno Graszt (Білий кінь) – мабуть, найвідоміша ромська капела Угорщини. Вона походить з одного села в районі Токаю і налічує вже три покоління. Оця пісня хоч і називається «У голові не паморочиться», але насправді ще й як мерехтить в очах від тих квітчастих килимів і спідниць, химерних пейзажів, людей та істот. Які з’являються просто з марева. І там же зникають.
Італія. SHADE – ICONICA
І хто це у нас тут ікона – SHADE чи це ніжне козеня у нього на руках? Одним своїм невинним поглядом воно руйнує усю брутальність образу артиста. Настільки, що місцева поліція превентивно запакувала SHADE, щоб юне звірятко не потрапило під його брудний вплив. Тепер про бубочку подбають екологи-активісти й соціальні служби. Воно стане зіркою соцмереж, заробить стартовий капітал і врешті-решт внесе завдаток за свого господаря, щоб того випустили з буцегарні. Бо козенятко – справжній кент, а не якийсь козел.
Боснія-Сербія. AMNA X BELMIN – NEVJESTA
Ох, ці нестабільні молоді пари. То вона його випихає з валізкою за двері, а то вже влаштовує камерний вечір при свічках. То дорікає: «Казала мені мама, що він тобі не рівня». То клянеться: «Навіть якщо скінчиться зарплата, я все одно твоя наречена». Косо-криво, але справа рухається до весілля. Amna та Belmin грають ролі початківців-коханців цілком правдоподібно. Хоч у реалі ніщо не вказує на стосунки між ними. Хіба що цікавий дзеркальний збіг у біографіях. Вона народилася в Австрії, а повернулася на Балкани. Він – навпаки: виріс у Боснії, а зараз мешкає переважно у Відні.
Португалія. SYRO × PIRUKA - Bom Peixe
Синтез якісного португальського попу і репу пропонують SYRO й PIRUKA. А ще вони пропонують вирушити на рибалку. Бо все наше життя – це умовна рибалка. І вона доволі категорична. Або ти приносиш улов, або ситими будуть інші. Зате які кар’єрні ліфти відкриваються! Сьогодні ти ловиш рибу, а завтра – людей. Можна ще навчитися ходити по воді. Це вже коли рівень – бог. Зрештою, навіть якщо не клює, отримуй задоволення від морських краєвидів.
Латвія. The Ludvig - Līgo
Часи змінюються і тепер свято Івана Купала класно заходить під електронні біти. У Латвії його називають Līgo. Воно припадає на літнє сонцестояння і триває упродовж усієї найкоротшої ночі у році аж до світанку. Зате все решта залишається, як і сто-двісті років тому: стрибки через вогнища, плетіння вінків, пошук цвіту папороті, святкові столи, пиво і сир із кмином. Усе таке добре, що хочеться розтягнути гульню ще на кілька теплих ночей. Ну то камон! Ludvig вам підіграє: «Ліго, браття, ліго!».
Mrozu – Pół na Pół
«Половина мене тебе кохає. Половина хоче втекти», – це головне резюме нового синглу від Лукаша Блажея Мроза ака Mrozu. Перед нами розгортається костюмована драма про глобальну нерішучість. Герої ніби поруч, а ніби тільки відбиваються у дзеркалах; ніби вальсують, але не торкаються один одного; ніби на одному ліжку, а відстань між ними завбільшки з пустелю. Саме ці напіввідстань, напівщирість, напівстосунки є головним драматичним нервом треку. І, схоже, сам Mrozu не вірить, що з них пощастить зліпити щось єдине ціле.
Греція. Anna Vissi – Sandre
Навіть античні скульптури оживають, коли Anna Vissi вмикає свою дискотеку 80-х. Зрештою, її новий літній хіт про спогади, які не блякнуть. Так само, як не вицвітає руде волосся. І не здаються під напором нових течій тисячу разів переслухані шлягери. Ріже око інше: для зйомок Анна обрала італійський курорт Соренто. Там краса неймовірна, ніхто не сперечається. Але ж ти не Рафаела Кара, а елінка (ну, нехай за народженням кіпріотка). Та ж у Греції хмара притульних і кіногенічних островів. На місці грецьких фанів я б трохи похейтив Анну.