Одного разу у мене спитали: «Хто вона для тебе?»
Я, трохи подумавши, відповів.
Відповів коротко, як людське життя в моменті,
Холодно, як крижини Атлантиди,
Як моє серце без неї.
Я промовив: «Ми всього лише друзі...»
Але в душі я знаю і відчуваю:
Кохаю її найбільше у світі.
Вона — половинка, частина моєї душі,
Вона — клапан мого серця.
Вона — моя радість, моя туга,
Мій біль і невимовний сум.
Вона — моє захоплення,
Вона для мене понад усього світу й безмежного всесвіту.
І так само безмежна моя любов до неї.
Не вистачить жодних слів, щоб описати мої почуття.
Заради неї я готовий на найжорстокішу страту, вигадлену людьми...
Адже у цьому світі люди разучилися кохати.
Але я навчу весь світ — бо в мені повно любові до тебе.
Ти моя навік.
І скільки б слів про кохання я не вимовив,
Усе одно все буде так само, ми залишилися лише друзями.
