Вічна дилема кожного городника, дачника та фермера: довіритися віковим традиціям і вирощувати врожай у відкритому ґрунті, повністю покладаючись на милість природи, чи інвестувати в сучасні технології та збудувати теплицю, створивши для рослин персональний рай?
Діти відчувають, що мене плющить і вередують.Обидва-Марія,яка не хоче йти у передостанній день до садочка,робить всі спроби його проспати.Мірослав одягнувся і,навпаки,готовий туди бігти,хоча його час лише з вересня.Чи буде тут цей вересень ми достеменно не відомо.
«Подорож крізь покоління» - родинна оповідь про життя шести поколінь звичайних українців. Це книга про людей, які жили на одній землі, але в різних державах, стаючи свідками й учасниками історичних подій, що сформували сучасну Україну.
У вірші "Хованки" йдеться про у спогади і переживання, використовуючи образи природи та родинних стосунків. Ліричний герой згадує про гру в хованки, яка символізує безтурботність дитинства, але також відчуває ностальгію та сум за втраченими моментами.
У вірші йдеться про складні сімейні стосунки та емоції, пов’язані з життєвими змінами. Описується весняна ностальгіа і туга, коли чоловіки проводжають невістку, а діти співають, проводжаючи. Сімейний конфлікт між матір'ю та сином підкреслює напругу в родині, що губить себе саму.
Я неймовірно рада бути Головою Комісії з вручення призів «Родинного Клубу»® і відчувати сердечне тепло нашого спільного родинного кола. Ми не просто компанія, а дружелюбна спільнота, де кожен клієнт і учасник маркетингових акцій є важливою частиною великої родини.
У моїй родині є фермер і художник з Кентуккі, які рідко пропускають недільну службу в місцевій баптистській церкві; єврейський банкір на пенсії з Верхнього Вест-Сайду Мангеттена; театральний режисер у Флориді; підрядник у Луїсвіллі; юрист у Бостоні; і республіканець.
Дім, що чекає на тебе завжди. Тут кожен звук, запах і куточок нагадує, що справжнє щастя – це відчуття рідного затишку.
Нещодвно мій тато відправився у місце позбавлення волі, але історія зовсім не про це. Сьогодні мене розбудив його телефонний дзвінок, він плакав. Під вечір я написала йому листа, в якому я планувала виплеснути думки, що роїлися в моїй голові. Хай у нього в голові теж пороїться.
Кульбаба, що витинається з-під асфальту узбіччя, викликає захоплення і всезагальних оплесків; за виноградним паростком на лозі прискіпливо стежать, і відтинають без жалю, якщо зав’язків грона не з’являється за червень.
Як настільна гра об'єднує сім'ю на відстані.
Писати про це мені важко та страшно але важче та страшніше було говорити про це з мамою.
Сплетені в павутину історії членів одієї родини починають свій шлях визволення з тенет. А темінь душ освітлюється променем світла правди.
Есей про мою родину на курс Ярослава Грицака - Україна: історія, культура, ментальність.
Краще не питайте 🤡
