Нещодавно у мене зʼявились батьки

Нещодавно у мене зʼявились батьки

Вони пишуть: «Я люблю тебе», «Я сумую».

Прикро та вже запізно шукати квитки

У часи де я вас шаную

Мені вже не потрібна доросла порада,

І, повір, я купую собі, що захочу,

Але знаєш кому б не завадила мама?

Тій дитині, що стрибне з вікна так охоче.

Тій дитині, що шафа замість туалет,

бо боїться виходить з кімнати.

Тій, що ґвалт на вечерю замість котлет.

От їй би не завадила мати.

Мені вже не потрібна підтримка і свято

Шашлики у дворі, чи сходити на пляж

Але знаєш, кому не завадив би тато?

Тій малій, що шрамує себе повсякчас.

Тій дитині, що слово боїться сказати,

Бо достатньо насильства було і без слів.

Їй би сильно-пресильно потрібен був тато.

Той, що не виганяв би із дому без снів.

Я обрала вже друзів і по духу брата

Намагаюсь забути ті страшні роки,

Бо не могла ж я рідних батьків обирати.

Я терпіла, терпіли стражденно й вони

Мої вибрики, коні, нещасне батьківство

Складний підліток, от би її в інтернат

Тільки спробуй сказати хоч щось, тільки пискни

Може трісну об голову їй кавуна?

Кілька років як переродились. Батьки

Кажуть любимо вас, так сумуєм.

Та вже навіть не ходять туди потяги

У часи, коли ми вас шануєм.

Нещодавно (вчора) і загалом час від час згадую своє дитинство і думаю про те, як я могла все це пробачити. У мене огида, до тих людей, що я згадую, я не хочу, щоб їх існувало. Ми не спілкуємось близько. Але інколи вони пишуть. А я відповідаю.

Ніхто ніколи не вибачався за те, що було (вибачальні листівки в вайбері на прощену неділю не рахуються). І мене розриває від нерозуміння, як їм стає духу писати щось, запитувати, розповідати так, ніби нічого не було (зруйноване дитинство, побиття, покарання голодом, вигони з дому) і вони мої найкращі друзі, товариші по життю, найближчі бестіс. WTF, як це в біса працює?

Пишу це питання, а на тлі лунає Памʼяті мало - Один в каное. І відповідь знайшлася.

Якщо у вас є діти

- шануйте їх. Ви винні їм усе. Усе своє життя. Вони не обирали приходити в цей світ, вони не обирали вас.

Якщо ви “складний підліток”,

ви народилися в схожій сімʼї, проживаєте подібні ситуації - це все минеться. Правда. Це буде ваше найпрекрасніше життя, з ось такими флешбеками, але буде.

Ви зробите свій вибір. І він буде прекрасний.

Надсилаю міцні обійми підтримки, тим, кому вони потрібні в цей момент.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Lana_B
Lana_B@Lana_B

Краще не питайте 🤡

89Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 4 грудня

Більше від автора

  • E X T R E M E L Y L O W

    Я не можу думати ні про що, окрім того, як сильно ти мене дратуєш своєю присутністю, своєю бездіяльністю і своєю тупістю.

    Теми цього довгочиту:

    Стосунки
  • Навчитися пробачати

    Мене несправедливо звільнили з роботи, де я викладалась на 200%, вірила в ідею, бачила там своє майбутнє. Мене полили брудом. Я пережила хвилю наклепу і досі час від часу отримую нові порції. Разом зі мною ви зненавидите їх. І пробачите. Я сподіваюсь.

    Теми цього довгочиту:

    Робота В Команді
  • Тато

    Нещодвно мій тато відправився у місце позбавлення волі, але історія зовсім не про це. Сьогодні мене розбудив його телефонний дзвінок, він плакав. Під вечір я написала йому листа, в якому я планувала виплеснути думки, що роїлися в моїй голові. Хай у нього в голові теж пороїться.

    Теми цього довгочиту:

    Родина

Вам також сподобається

  • Лист

    Вони сиділи поряд щоп'ятниці

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Бажаю усім міцного!

    Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.

    Теми цього довгочиту:

    Самвидав
  • "Ходять Україною чобо́ти"

    Війна на груди стала чоботом, І ніби бачу небо, а повітря не хватає. Я з тих, хто завжди жадно ковта його ротом, А тут і робиш вдих, а легені обпікає.

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Лист

    Вони сиділи поряд щоп'ятниці

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Бажаю усім міцного!

    Я написав дещо божевільне, чи може геніальне? Не знаю, але краще шаленство у голові, аніж порожнеча.. Я не знаю де публікуватися. Не знайшов активного середовища взаємодії автора з читачами, а мене цікавить саме зворотне спілкування.

    Теми цього довгочиту:

    Самвидав
  • "Ходять Україною чобо́ти"

    Війна на груди стала чоботом, І ніби бачу небо, а повітря не хватає. Я з тих, хто завжди жадно ковта його ротом, А тут і робиш вдих, а легені обпікає.

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні