Дітей спонукали до руху,
Ціною із сотень сліз,
Які, ідучи, губили причину,
Виживати в хатині, як той незграба, лис.
Що ішов, бажав, крокував,
За здобиччю історичною,
Але поспіхом людей він смішив,
Роблячи в серці поріз,
Немовляті крихкій, тілесній, пухкенькій.
Поляну ненависті він здобув,
Лише забуваючи молитву тримку.
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
Вони кажуть молися. Про здоров'я і успіх, про кохання і мир,молися про щастя. Молися про хороші зуби,премію,відмінні екзамени і букети квітів. Молися щоб ті перестали стріляти, чи принаймі наші вистрілювали їх краще.
Вже було раніше: “Зі мною з полиць пішли троє..” Отже про першу якось потім, друга прониклива. Наче проста, але в’їдається, огортає. “Історії про троянди, дощ і сіль”. Не знаю що закладалось в написанні, але мене сповнює світла туга.
Сидів і думав, а що чекає русню на тому світі, які покарання їм уготовані вищими силами за такі страшні гріхи.
Вони кажуть молися. Про здоров'я і успіх, про кохання і мир,молися про щастя. Молися про хороші зуби,премію,відмінні екзамени і букети квітів. Молися щоб ті перестали стріляти, чи принаймі наші вистрілювали їх краще.
Вже було раніше: “Зі мною з полиць пішли троє..” Отже про першу якось потім, друга прониклива. Наче проста, але в’їдається, огортає. “Історії про троянди, дощ і сіль”. Не знаю що закладалось в написанні, але мене сповнює світла туга.
Сидів і думав, а що чекає русню на тому світі, які покарання їм уготовані вищими силами за такі страшні гріхи.
