Дітей спонукали до руху,
Ціною із сотень сліз,
Які, ідучи, губили причину,
Виживати в хатині, як той незграба, лис.
Що ішов, бажав, крокував,
За здобиччю історичною,
Але поспіхом людей він смішив,
Роблячи в серці поріз,
Немовляті крихкій, тілесній, пухкенькій.
Поляну ненависті він здобув,
Лише забуваючи молитву тримку.
У вірші "Після весілля" відтворюється атмосферу молодого подружжя, яке насолоджується періодом після одруження. Ліричний герой розмірковує про емоційні переживання, які супроводжують їхнє нове життя, переплітаючи відчуття радості та невизначеності.
Вірш передає напружену атмосферу військового життя, зображуючи емоційний стан солдатів, їхніх близьких сутичках. У першій частині описується моменти очікування та тривоги, коли солдати виходять на службу, а жінки відчувають страх за своїх рідних. Спокуса, сльози за рідних, зрада
Вірш досліджує складні емоції, пов'язані з любов'ю, спогадами та внутрішніми переживаннями. Автор порушує теми спокус і затишшя, які переплітаються в нашій свідомості, створюючи атмосферу меланхолії та надії. У світі, де радість і біль йдуть поруч, лунає заклик забути минуле.
